«Так, я можу!»: діти досягають успіхів у баскетболі, навіть коли це здається неможливим

Фото: Parimatch Foundation

Дітям-спортсменам важливо перебувати в сприятливих для розвитку умовах і знати, що їхнє оточення завжди допоможе в непросту хвилину, пише НВ.

Саме дружня атмосфера та спілкування з однолітками примножують бажання дитини повертатися в зал і досягати нових вершин пліч-о-пліч з товаришами. Сюди ж відноситься й підтримка з боку тренерів, які в багатьох випадках стають для вихованців практично рідними людьми. Для дітей-спортсменів із інвалідністю такі аспекти виступають чи не головними мотиваторами, адже місце для тренувань стає для них простором, вільним від недоречного співчуття й упереджень. У третій частині спільного з Parimatch Foundation спецпроекту розповідаємо історії юних баскетболістів Івана та Серафима, які незважаючи на різні обставини мають дуже схожі цілі, а ще — дуже дорожать людьми, які їх оточують.

Катерина Білоруська,
президент міжнародного благодійного фонду Parimatch Foundation.

«Основні цілі програми „Так, я можу!“ полягають у зміні ставлення суспільства до людей з інвалідністю, допомозі дітям із інвалідністю в реалізації та подоланні психоемоційних бар’єрів, а також сприянні їхньої соціалізації. Ми бачимо, як спортивні заняття роблять дітей щасливішими: вони стають впевненішими в собі та знаходять справжніх друзів. Багато з наших стипендіатів з нетерпінням чекають змагань, зокрема, через дружню атмосферу та спілкування з дітьми-спортсменами з усієї України. Тому дуже важливо надавати їм можливість перебувати в суспільстві, яке буде сприяти розкриттю їхнього потенціалу».

Катерина Білоруська, президент міжнародного благодійного фонду Parimatch Foundation.

Іван Куликов,
16 років

Іван Куликов, I спортивний розряд

Мені 16 років, 7 з них я присвятив баскетболу.

Моє хобі — це комп’ютерні ігри, найбільше мені подобаються шутери. Вони допомагають мені відволіктися від проблем і зняти стрес. Але я знаю міру та намагаюся не надто захоплюватися: проводжу за комп’ютером не більше двох годин.

Фото: Іван Куликов

Тренуюся я через день: вдома та в залі. Цей спорт я вибрав через старшого брата. Надихнувшись його грою, я захотів вміти так само, як він. Ми завжди були дуже близькі та підтримуємо один одного у всіх починаннях.

Спортивне досягнення, яким я на даний момент пишаюся найбільше — відразу кілька моїх влучень у сітку на змаганнях у 2019 році. Не скажу, що такі перемоги даються мені просто, але будь-які складності реально подолати. Я впевнений в собі та своїх силах, тому в мене виходить показувати добрі результати в баскетболі. І ще є маленький талісман, який приносить удачу — це браслет, подарований Parimatch Foundation.

Фото: представник Parimatch Foundation в Україні Вадим Місюра, баскетболіст Іван Куликов, Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю Валерій Сушкевич.

Звичайно, всього цього досягти складно було б без підтримки близьких: мами та брата, а також тренера, який завжди підбадьорює та допомагає. Я дуже вдячний їм. До речі, в нашій родині чимало спортсменів. Мама, наприклад, займалася керлінгом.

Досягаючи цілей, я відчуваю величезну гордість і намагаюся постійно ставати краще. Одного разу мене запросили зіграти в команді дніпрян у Першій лізі і ІБЛ. Складно передати, наскільки це ощасливило нас із мамою, адже досягти такого в моєму віці просто здорово.

Фото: Іван Куликов

Я мрію потрапити в збірну України та виступати на Олімпійських Іграх. Знаю, що в основному все залежить від мене: потрібно дуже сильно старатися та побільше тренуватися.

Ще мені дуже хочеться багато подорожувати та побачити під час поїздок світом щось дійсно особливе та вражаюче.

Серафим Новиков,
16 років

Серафим Новиков, III дорослий розряд із баскетболу

Мені 16 років. Із Донецька перебрався до Кривого Рогу. Зараз навчаюся в гімназії та професійно займаюся баскетболом. Присвячую йому вже восьмий рік.

Мій звичайний день складається з занять у школі та тренування: після уроків у мене є 15−20 хвилин на обід, після чого я їду в зал. Додому потрапляю о 21:30 і вже тоді намагаюся зробити уроки. Також у деякі дні додатково присвячую час заняттям із репетитором. Коли вдається викроїти кілька годин для відпочинку, вважаю за краще приділити їх спілкуванню з друзями або комп’ютерним іграм. А ще останнім часом відкрив для себе таке захоплююче заняття як монтаж відео.

Фото: Серафим Новиков

Спочатку я вибрав для себе футбол, але бабуся наполягла на баскетболі. Спочатку просто тренувався в звичайній школі, потім став ходити в спортивну школу. Там я почав займатися з моїм першим тренером — Ольгою Пилипівною Костюкович.

Зараз я ходжу на тренування щодня. Вони проходять по черзі в двох місцях: в ДЮСШ № 5 і в БК «Кривбаскет». Мені подобається те, як проходять заняття, та хлопці, які мене на них оточують. Всі дружні, всі хороші, добрі, чуйні, у нас ніколи не було ніяких розладів. Тренер, Людмила Олександрівна Коваль, дуже вимоглива до нас, але завдяки цьому ми постійно розвиваємося.

Я завжди прагнув грати у Вищій баскетбольній лізі. У перший рік мого життя в Кривому Розі ми посіли перше місце та вийшли до дивізіону А. Поки це моє головне досягнення, і воно коштувало дуже великих зусиль — як фізичних, так і моральних.

Фото: Серафим Новиков

Я вважаю, що головна складність і перешкода в будь-якій справі — це лінь. У моєму випадку боротися з нею допомагає бажання бути кращим. Якщо ж говорити про якісь традиції «на удачу» — перед грою я ніколи не стрижуся.

Фото: Серафим Новиков

Мої головні натхненники та підтримка — це мама й тато. Вони завжди можуть правильно підібрати слова, щоб мотивувати мене не здаватися.

Зараз моя головна мета — потрапити в збірну та виступати на міжнародних змаганнях. Я хотів би присвятити спорту все своє життя.

Валерій Сушкевич,
уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю, президент Національного комітету спорту інвалідів України.

«Необхідно пам’ятати, що чемпіоном можна бути не тільки в спорті, але й у житті. Дуже важливо не лежати та стогнати, а ставити собі цілі та досягати результатів. Чи допомагає спорт у цьому? Безумовно. На наших паралімпійських тренуваннях люди без ніг і без рук виробляють таке, що здоровій людині навіть не снилося. А це означає, що коли є прагнення, можливості завжди знаходяться. Наша спільна з Parimatch Foundation ініціатива дозволяє дітям бути фізично здоровими людьми, незважаючи на інвалідність, і це той потужний позитив, який дає енергію та сили».

Валерій Сушкевич, уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю, президент Національного комітету спорту інвалідів України.