Країна інвалідів

За двадцять років населення України скоротилось, а інвалідів побільшало удвічі

Україна потроху перетворюється на країну інвалідів. Офіційно інвалідами різних груп у нас зареєстровано понад 2,7 мільйона осіб – це близько 6% від загальної кількості населення, тоді як на початку 90-х було 1,5 мільйона осіб з інвалідністю. Медики пояснюють це старінням населення, поганою екологією, неправильним способом життя. Мовляв, через усе це погіршується здоров’я населення… Та є ще один момент – далеко не усі, хто має посвідчення інваліда, справді є інвалідом. З іншого боку, не усі люди з обмеженими можливостями мають посвідчення. Адже для того, аби пройти МСЕК і отримати статус інваліда, іноді потрібно до 15 різних довідок та обстеження. Зібрати усі ці папірці важко навіть здоровій людині, не те що хворій.

За день МСЕК збирає до 45 тисяч гривень

Про кількість “липових” інвалідів можна робити висновки з громадського транспорту. Мало не на кожній другій зупинці заходить хтось, гордо каже “я інвалід” і сідає, не заплативши. Коли водій починає розпитувати, ці “інваліди” навіть не завжди можуть сказати, яка у них група… До речі, люди, які справді мають якісь вади, воліють уникати самого слова “інвалід”. Його вважають некоректним, бо саме воно буквально означає “непридатний”. Тому бажано вживати вислів “люди з обмеженими можливостями”.

“Групу” має чи не половина тітоньок, які торгують на базарах. Оскільки працюють неофіційно, стаж їм не йде, а так мають і пенсії, і сякий-такий заробіток. Аби отримати заповітне “інвалідне” посвідчення, доводиться витратитись. Як правило, МСЕКи беруть “плату” у розмірі двох-трьох пенсій. Не так давно у Львові “на гарячому” спіймали вісім лікарів, які за встановлення інвалідності вимагали від 200 до 1500 доларів. За один день назбирували 45 тисяч гривень…

Хоча кажуть, що приписувати собі болячки не можна, аби не наврочити, українців це не зупиняє. Статус інваліда дає право на безкоштовний проїзд у громадському транспорті, пільги на оплату комунальних послуг, пільги при прийомі на роботу. За українським законодавством, якщо на підприємстві є вісім працівників – один з них обов’язково має бути інвалідом. Якщо працівників понад 25 – інвалідів має бути не менше 4%. І шукай, де хочеш. Не знайдеш потрібної кількості осіб зі статусом інваліда – платитимеш штраф у Фонд соцзахисту інвалідів. Сума чимала – річна зарплата за кожного ненайнятого інваліда. При цьому звільнити інваліда важче, ніж звичайного працівника.

“Гадаю, частка “липових” інвалідів суттєва. Зрештою, як і серед інших пільгових категорій, – чорнобильців, афганців, ветеранів війни. З ветеранами війни взагалі анекдотична ситуація: їх кількість щороку збільшується. Хоча зрозуміло, що справжні ветерани – люди похилого віку, які поступово помирають, тобто їх кількість має зменшуватись, – каже експерт Максим Борода. – Причин такої ситуації декілька. По-перше, недосконала система соціального захисту. В Україні надто багато різних видів пільг. Фактично кожен третій українець може претендувати на якусь пільгу. По-друге, корупція. У нас можна купити будь-яке посвідчення. По-третє, низький рівень життя. Якби люди були заможніші, у них не було б потреби купувати собі якісь липові посвідчення, аби отримати сумнівні пільги”.

Збільшення кількості інвалідів вигідно і чиновникам, які допомагають “освоїти” бюджетні кошти. Насамперед, через організації інвалідів. За даними Рахункової палати, за два роки фонд підтримки діяльності таких організацій збільшився вдвічі – з 30 млн. грн. у 2010 році до 66 млн. грн. у 2012 р. Кількість організацій, які отримали державну допомогу, зросла з 18 до 21. При цьому з року в рік державні гроші отримують переважно одні й ті ж організації. Більше половини цих грошей пішло на утримання офісів та зарплати працівникам, а не на реальну допомогу інвалідам. Натомість, щоб облаштувати пандуси, світлофори зі звуковим супроводом чи надрукувати книги для сліпих, доводить організовувати благодійні акції та шукати спонсорів.

«Приженемо авто з Німеччини. Дешево»

Коли готувала матеріал про мита на автомобілі, наткнулась на кілька оголошень, у яких ділки обіцяли пригнати вживані автівки з Німеччини без сплати мит. На своєму сайті вони пояснили схему. Їхній представник знаходить інваліда, який стоїть в черзі на отримання автомобіля у Фонді соціального захисту населення за місцем проживання. Далі вони домовляються з продавцем за кордоном, щоб він передав автомобіль як гуманітарну допомогу. Після цього інвалід отримує дозвіл на ввезення машини на територію України. Далі дилер переганяє авто і залишає автомобіль на митниці. Потім у Фонді спеціальна комісія приймає рішення про визнання машини гуманітарною допомогою, і дилер з цим документом вирушає на митницю, для остаточного оформлення угоди. Аби було менше паперової тяганини, радять не шукати незнайомого інваліда, а оформити інвалідність комусь зі своїх родичів (якщо люди живуть разом, легше оформити документи на право керування автомобілем). Оформити інвалідність ділки обіцяють за 2-5 тисяч гривень. Щоправда, тепер у цю схему доведеться вносити корективи – Комісію з гуманітарної допомоги ліквідували.

Бізнес на інвалідах

Знайомий аудитор розповів про ще одну схему, як можна заробити, а точніше, зекономити на інвалідах. Відповідно до українського законодавства, підприємства та організації інвалідів звільняються від оподаткування прибутку, отриманого від їхніх товарів та послуг. Аби вважатись підприємством інвалідів, треба, щоб більше половини працівників мали “групу”. Оформити таку кількість інвалідних посвідчень буває непросто. Тому підприємці йдуть іншим шляхом.

Використовуючи свої податкові пільги, громадські організації інвалідів пропонують фірмам таку схему мінімізації. Підприємство, яке хоче “оптимізувати” податки, звільняє своїх співробітників. Громадська організація інвалідів створює дочірню компанію, куди й наймає звільнених працівників. Фактично, люди працюють, де й працювали, а за документами числяться в іншій компанії, яка надає послуги офіційному роботодавцеві. Схожі схеми дозволять мінімізувати і податок на прибуток, і ПДВ. Цей механізм дозволяє зрозуміти, чим займаються численні громадські організації інвалідів. Поки люди, якими вони мали б опікуватись, роками не виходять на вулиці, бо ліфт у будинку не працює чи у під’їзді немає пандуса…

Зіновія Воронович

Високий Замок – онлайн