«Берег» — це все таки грунт під ногами

1 13 784521 2. реабілітації, інвалідів

  1 13 784521 1

Отак живемо…

Ці люди живуть пліч-о-пліч зі здоровими, будь-хто з яких (звичайно, не приведи Господи) в будь-яку мить може увійти до числа тих, кого називають інвалідами, і побачити життя зовсім в іншому світлі. Бо хто ж із нас знає, за ким дзвонять дзвони? Хоча б з цієї причини не варто відгороджуватися від їхніх проблем високими мурами і ставати їхніми опонентами (а Міжнародний день боротьби за права інвалідів і передбачає щось схоже) у «перерозподілі» якихось мізерних життєвих благ, бо, якщо упиратися, вони, інваліди, звичайно ж, ніколи нікого не переможуть. І не всі з них мають незламну силу духу і стають параолімпійськими чемпіонами, як Тетяна Якибчук, — така людина у кожному виді спорту раз на чотири роки — одна на цілий світ. А потреби цих людей зовсім незначні — просто доступність тих чи інших життєво важливих об’єктів, якогось сегменту життя, цілком відкритого для здорових, та полегшення своїх фізичних і моральних страждань завдяки лікуванню та реабілітації. А посильна не надто престижна робота, якою здебільшого нехтують здорові, — це взагалі вже рожева мрія. Бо наша бідна держава, з найбільшою кількістю мільярдерів на душу населення, робить вигляд, що не розуміє, що «особливі потреби» цих людей — це ще й особливі витрати, від яких Бог милував пересічного, відносно здорового, але й так бідного, як церковна миша, пенсіонера.

Втім, керівництву Кримської республіканської громадської організації інвалідів «Берег» до боротьби не звикати, і два дні на рік, що обіцяють інвалідам деякі преференції (День захисту інвалідів — 3 грудня та Міжнародний день боротьби за їхні права, який цього року співпав із Великоднем), воно намагається використати максимально. Тож 25 квітня КРГОІ «Берег» у складі голови правління Ганни Хомутової та голови Асоціації інвалідів м. Сімферополя Івана Плахотнюка провело прес-конференцію. До них приєднався також депутат ВР АРК Сергій Аксьонов, який неодмінно підтримує цю організацію усіма можливими способами.

Керівництво «Берега» запланувало й інші заходи, що мали відбутися впродовж тижня, а заключним акордом мав стати пікет за участі інвалідів зі всього Криму, призначений на 26 квітня (спасибі депутату Аксьонову, обіцяв допомогти з транспортом).

Інваліди вже активно готували «наглядну агітацію» для його проведення, та було вирішено відкласти цей захід, адже на зустрічі заступник голови Ради міністрів П. Бурлаков спробував таки почути керівництво «Берега».

Та чи почув? Це з’ясується лише з часом. І якщо надії не справдяться, люди з інвалідністю нагадають кримській владі у вересні про прийняття Україною міжнародної Конвенції з прав інвалідів. Не варто забувати й про День Європи, що відзначається 21 травня, адже наші керманичі так прагнуть до європейських структур, де нарешті матимуть стимул подбати про своє людське обличчя, бо українська Конституція, якою теж не передбачені ні корупція, ні хабарництво, ні злочинність, чомусь до цього не стимулює. І якщо вони приймуть європейські правила гри, то, до речі, муситимуть і про інвалідів потурбуватися зовсім в іншому обсязі. Та це вже — питання майбутнього, а про зустріч в стінах Ради міністрів розповідь її безпосередніх учасників читаймо далі.

І тут — бар’єри

У Раді міністрів АРК відбулася зустріч представників громадських організацій інвалідів Криму з першим заступником голови Ради міністрів АРК Павлом Михайловичем Бурлаковим. На зустрічі були присутні голова Кримської республіканської громадської організації інвалідів «Берег» Г. К. Хомутова, голова громадської організації «Комітет доступності» (м. Сімферополь) О. М. Мисків, голова Кримської республіканської громадської організації захисту прав інвалідів «Надія» О. О. Соколов (м. Саки), голова Асоціації організацій інвалідів м. Сімферополя І. В. Плахотніченко, член правління організації «Берег» С. В. Кисляковська, — з одного боку, та кримські високопосадовці: міністр праці і соціальної політики О. Б. Семичасна, міністр охорони здоров’я О. С. Канєвський, перший заступник міністра праці і соціальної політики І. В. Кручек, голова Рескомітету із транспорту та зв’язку І. В. Ванханен, голова Рескомітету із земельних ресурсів А. І. Чабанов, перший заступник голови Рескомітету з будівництва та архітектури В. О. Локтіонов, начальник управління у справах інвалідів, ветеранів війни, праці і контролю за наданням пільг міністерства праці і соціальної політики Е. У. Сулейманова — з іншого боку.

Наша організація домагалася зустрічі з головою Ради міністрів АРК А. В. Могильовим ще з грудня 2011 року. Надсилали прохання щодо організації його зустрічі з керівниками громадських організацій інвалідів і впродовж 2012 року, аби обговорити проблеми інвалідів, що накопичилися впродовж багатьох років, та намітити шляхи їхнього вирішення, але одержували відповіді не зовсім про те, що нас хвилювало.

Раптом в середині квітня Міністерство соціального захисту почало наполегливо пропонувати нам зустріч з першим заступником А. В. Могильова, який нібито опікується соціальними питаннями. Як же ми були здивовані, коли довідались, що насправді пан Бурлаков зовсім не був налаштований з нами зустрічатися і з’явився лише через 55 хвилин після призначеного часу, а потім видав «пасаж» на політичну тему з відтінком зневаги до присутніх як до команди «оранжевих». Ймовірно, тому, що на адресу голови Ради міністрів надійшло прохання від депутата ВР України Валерія Сушкевича (фракція БЮТ) з проханням зустрітися з нами.

Далі розмова увійшла в нормальне русло. Були обговорені питання, пов’язані з проблемами інвалідів щодо їхньої інтеграції в суспільство, проблеми доступності споруд, громадського транспорту, виділення землі під гаражі, комунальні питання та пов’язані з медичним обслуговуванням, а також питання про створення Кримського центру реабілітації інвалідів з порушенням опорно-рухового апарату та первинної реабілітації. Обговорення просувалося дуже важко. Присутні чиновники високого рангу на все знаходили заперечення на кшталт: не дозволяє закон, не в нашій компетенції, нереально, відсутні кошти тощо, навіть не дослухавши до кінця наші пропозиції.

Першою темою, що обговорювалася, стало виділення земельних ділянок під гаражі для людей з інвалідністю. Після незначних дебатів представники громадських організацій одержали відповідь, що ставити гаражі поряд з місцем проживання неможливо, оскільки там мають бути дитячі майданчики, і взагалі мешканці будинків не задоволені спорудженням гаражів на придомовій території. Тож попри те, що існує ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», місцева влада знаходила відмовки щодо його виконання.

На питання стосовно обладнання громадських споруд пандусами нам відповіли, що переважна кількість будівель є дуже старою і будь-які втручання там неможливі, до того ж на це немає і коштів. Натомість нам поставили у приклад ті будівлі, де пандуси є. А це Рада міністрів та Міністерство фінансів АРК, а також міськвиконком. До речі, хоча перед входом в останній дійсно з’явився зручний новенький пандус, та, опинившись всередині, інвалід на візку не зможе здолати трьох сходинок.

Стосовно Центру реабілітації, то тут теж відсутня конкретика. Нами було запропоновано два варіанти «не задіяних» приміщень під базу для його створення. Але з подальшої розмови стало зрозуміло, що використати жоден з цих варіантів, на думку чиновників, неможливо. До того ж бажано, аби це приміщення було підпорядковане Міністерству охорони здоров’я, а у нього вільних площ немає. Тож було запропоновано підшуковувати таке приміщення нам самостійно. Втім, треба віддати належне керівництву Міністерства охорони здоров’я, яке виявило непідробну увагу до наших проблем і запевнило, що буде для початку шукати можливості хоча б для первинної реабілітації інвалідів.

А ось голова Рескомітету з транспорту і зв’язку запевнив нас, що вже проводиться конкурс і незабаром у Сімферополі, а можливо, і в Криму почнуть ходити нові автобуси зі спеціальним обладнанням для пасажирів на інвалідних візках.

Наприкінці наради було висловлено пропозицію двічі на рік проводити такі зустрічі, аби з’ясовувати, що зроблено, а що залишається на порядку денному, з чим Павло Бурлаков неохоче погодився.

Втім, щиро хочеться вірити, що його слова «давайте працювати разом і вирішувати проблеми спільно», які прозвучали на зустрічі, не залишаться просто словами і позитивно позначаться на житті інвалідів.

Ганна Хомутова,
Світлана Кисляковська

Кримська Свiтлиця

Одна репліка к “«Берег» — це все таки грунт під ногами”

  1. Ирина сказав:

    то что в АРКрым не нормальное отношение к инвалидам можно сразу сказать по отношению к инвалидам на коляске по приезду и выезду из Евпатории шесть лет бываем там летом и каждый раз сталкиваемся с одной и той же проблемой нет бригады для посадки инвалидов на коляске в вагон а дежурный по вокзалу бегает и просит хоть бы кто помог лечимся в Евпаторийском детском клиническом санатории МО Украины -ракеты запускаем в космос а нормально организовать чтобы ребенка 17 лет с ДЦП тяжелой степени занести и вынести из моря этого нет бегай мама по берегу и собирай не равнодушных чтобы помогли в 2012 году просила посадить хотя бы солдатика чтобы помогал но нет для колясочников пляж не приспособлен лежаков мало а за шезлонги дерут дороже городского пляжа и вообще в магазинах все дороже чем в городе и это детский санаторий нашли на ком наживаться

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*