Українські сліпі працюють за 200-300 грн на місяць і збирають вимикачі світла, яке уже не побачать (ВІДЕО)

Біла тростина допомагає сліпим дедалі менше.

День білої тростини як символу сліпоти відзначив світ минулого тижня. Цю тростину понад 90 років тому винайшов британський фотограф, який утратив зір після нещасного випадку. Ця біла палиця — це не лише спосіб пройти крізь темряву, а й можливість привернути до себе увагу, – йдеться в сюжеті ТСН-Тижня.

Сліпі стають музичними зірками і просувають світову науку, але тільки не в Україні. Останній сліпий доктор наук з’явився тут ще в радянські часи. Сьогодення людей із вадами зору – це збирання електричних вимикачів світла, якого вони ніколи не побачать. Будь-яка робота для сліпих – це рідкісне щастя. Колись з 50 тисяч інвалідів на таких підприємствах працювала половина, а тепер – лише кожен десятий. Їхня заробітна плата становить 200-300 грн на місяць, проте заради неї сліпі люди встають до 5 ранку і працюють до 3 години дня.

Здебільшого сліпі в Україні повністю залежать від зрячих членів родини, що роблять основну хатню роботу і супроводжують на вулиці. На сліпих на вулиці чатують відкриті люки, ями та розбиті пляшки, а гілки дерев боляче б’ють в обличчя. Від такого нещастя рятують окуляри. Між іншим, саме тому їх і носять, естетичне призначення вторинне.

Всього 600 гривень на рік призначено українському сліпому та навіть ці гроші випросити у держави непросто. Мовляв, справа рук сліпих — це справа рук сліпих. На 50 тисяч українських сліпих потрібно всього 30 млн грн. Для держави – це дрібна сума, для незрячих – це інколи ціна життя.

Ніяких пристосувань для інвалідів немає в тролейбусах, а у метро сліпі дуже часто падають на рейки і гинуть.

На жаль, життя 50 тисяч українських сліпих нагадує похід по довжелезному мінному полю, а кожен вихід на вулицю перетворюється в гру в російську рулетку.

Кореспонденти ТСН Оксана Солодовник, Алла Пас, Андрій Поставець та Станіслав Ясинський.

TCH.ua