Собака замість білої тростини

Для незрячих в Ужгороді навчатимуть собак-поводирів і запропонують зміни до законодавства.

Ужгород зовсім не пристосований для інвалідів. Тут вкрай мало спеціально обладнаних пандусів, голосових пристроїв, звукових маячків на світлофорах. Що вже говорити про умови для незрячих, коли навіть людей із повноцінним зором на кожному кроці чекає відкритий люк чи дорожня яма. Інфраструктуру для незрячих створюють ентузіасти. Завдяки небайдужим Ужгород став першим містом, де з’явилася карта мовою Брайля. Наразі тут діє комп’ютерний клас для людей із вадами зору, а невдовзі для них навчать собак-поводирів.

Поодинокі проекти суттєво полегшують життя незрячим, однак таких ініціатив, по-перше, небагато, по-друге, користуються новаціями не всі. Переважна більшість людей ведуть домашнє життя, орієнтуючись у власному помешканні, і не ризикують виходити без сторонньої допомоги.

Загалом в Україні ситуація з забезпеченням інвалідів зору спеціальними умовами для життя й розвитку не найкраща. На Закарпатті наразі налічують майже 3 тисячі людей із вадами зору. З громадських організацій, які опікуються ними, найактивніша ГО інвалідів зору «Дивосвіт».

МОВОЮ БРАЙЛЯ В УЖГОРОДІ НАПИСАНА КАРТА

Чимало незрячим допомагають і студенти УжНУ. Наразі тут створена соціально-психологічна служба, один із напрямків її діяльності — допомога людям із обмеженими можливостями. Також при вході до головного корпусу УжНУ й студентського центру дозвілля «Ювентус» встановили метроном. У відкритті туристичної мапи для незрячих людей також допомогли тодішня кафедра туризму (нині факультет туризму і міжкультурної комунікації УжНУ) та Асоціація ковалів Закарпаття.

Тексти для карти підготував член громадської організації «Дивосвіт» Олександр Неймет. Він каже, ідея йому надзвичайно сподобалася, бо сам любить подорожувати. Ось лише дізнаватися про туристичні особливості міст, куди приїжджає, важко. Загалом у світі тифлотуризм досить поширений, хоча насправді доступ людей із вадами зору має бути на всіх рівнях.

Карта розташована в самому центрі міста. Біля стенда, виконаного ковалями, розмістили і міні-скульптуру Кафедрального собору, виготовлену Михайлом Колодком. Відтак незрячі можуть на дотик відчути його контури.

В УЖНУ ДІЄ КОМП’ЮТЕРНИЙ КЛАС ДЛЯ НЕЗРЯЧИХ

З минулого року на факультеті суспільних наук УжНУ відкрили перший на Закарпатті комп’ютерний клас для незрячих. Програмне забезпечення, встановлене тут, можна копіювати, інсталювати й на інших комп’ютерах. Його безкоштовно встановили за сприяння ГО «Дивосвіт». Одночасно у класі може працювати 10 осіб.

Софтвер можна «розповсюдити» на будь-яку кількість комп’ютерів, він зручний у користуванні. Все, що людина натискає на клавіатурі, озвучується. Тестувати програмне забезпечення також допомагав Олександр Неймет, член громадської організації «Дивосвіт». З цією програмою на комп’ютері він до цього працював два роки.

Люди з вадами зору незалежно від їхнього віку й становища мають змогу користуватися цим програмним забезпеченням, зазначає керівництво факультету. Однак звертаються за допомогою класу лише ті студенти з вадами зору, які навчаються в УжНУ. Наразі це троє студентів заочної форми навчання факультету суспільних наук.

Нещодавно до керівництва ФСН звернулося Управління освіти з метою співпраці з факультетом однієї зі шкіл Мукачева, у тому числі з використанням програмного забезпечення для незрячих. «Діток із вадами зору могли би готувати в цьому класі до навчання у виші. Наразі ми налагоджуємо співпрацю з цією школою. Будемо намагатися полегшити хоч у такий спосіб вступ до УжНУ, адже вони мають право на освіту», — розповідає Ірина Козубовська, доктор педагогічних наук, професор.

До речі, завідувач лабораторії програмного забезпечення і підтримки користувачів аналітично-обчислювального центру УжНУ Володимир Чулей незрячий від народження. Наразі він не лише самостійно їздить на роботу, а й у свої 64 роки опікується ще й іншими людьми, які мають проблеми з зором.

ПЕРШУ СОБАКУ-ПОВОДИРЯ ПОДАРУЮТЬ УГОРЦІ

За кордоном уже давно існують спеціальні кінологічні школи, які готують собак-поводирів. В Україні за 22 роки підготовкою собак-поводирів ніхто не займався. Після розпаду Союзу кінологічна школа залишилася в Москві. Наразі таке навчання обходиться недешево, до того ж немає охочих зайнятися вирішенням цієї проблеми, хоча ситуація вкрай критична.

29 жовтня на Закарпатті зберуться українські та закордонні кінологи для розроблення загальноукраїнської системи підготовки собак-поводирів. Тут пройде Міжнародний інформаційний семінар «Перспективи впровадження в Україні міжнародного досвіду використання собак-поводирів як активних помічників осіб із вадами зору в забезпеченні мобільності та незалежності у всіх сферах життєдіяльності», який організовують ВГО «Національна Асамблея інвалідів України» (НАІУ) та Ужгородська міська громадська організація інвалідів зору «Дивосвіт».

«Ми вивчали досвід Угорщини в цьому питанні, відвідували кінологічну школу у Празі і вирішили запровадити таку ініціативу в Україні. Національна асамблея інвалідів України фінансуватиме цей захід. Із усіх регіонів України, а також із-за кордону ми запрошуємо професійних кінологів, які входять до різних структур. Наше завдання — розробити ту модель, яка з урахуванням економічної ситуації у країні могла би існувати, з урахуванням закордонного досвіду людей, які займаються навчанням собак-поводирів», — розповідає Оксана Богданець, голова правління Ужгородської міської громадської організації інвалідів зору «Дивосвіт».

Тренери собак будуть ділитися своїми знаннями та досвідом із усіма кінологами, які захочуть продовжувати цю справу в Україні й на Закарпатті. Угорщина має намір подарувати першу собаку-поводиря для Ужгорода. У рамках Міжнародного семінару запланували навчити ще чотирьох собак. Організатори також планують розробити зміни до законодавства, щоб незрячі в супроводі тварин не відчували перешкод під час пересування містом, відвідин різних закладів, проїзду в громадському транспорті. «Чотирилапі очі» й інші соціальні проекти мають сприяти максимальному полегшенню життя людей, адже вони заслуговують на відчуття цього світу.

Наталія Каралкіна

“Р.І.О.”