Фото ілюстративне, автор: Роман Балук
Важливо, щоб українці й українки знали й уміли спілкуватися з людьми, які пережили травми. Ветерани і пацієнти Національного центру реабілітації НЕЗЛАМНІ розповіли учасникам Міжнародного форуму з реабілітації у Львові про те, як не варто поводитися, коли зустрічаєш людину з вадами обличчя чи з протезом.
Сім простих порад:
– Найперше, НЕ слід витріщатися чи дуже пильно розглядати людину з вадою обличчя чи з протезом. Навіть тоді, коли вам її дуже шкода і ви їй дуже вдячні. Це змушує ніяковіти й почуватися некомфортно.
– НЕ варто казати «одужуй!». Якщо ви зустріли людину з протезом у публічному місці, то, ймовірно, вона вже одужала. А втрачена кінцівка, на жаль, не відросте, навіть якщо ви цього будете бажати від щирого серця.
– НЕ розпитуйте. Пацієнти центру НЕЗЛАМНІ пригадують випадки, коли з ними намагалися зав’язати розмову, щоб продемонструвати підтримку. Інколи люди запитують про історію поранення чи травмування або про деталі реабілітації. Не всім приємно згадувати цей досвід, тому спершу варто запитати: чи комфортно людині розмовляти про досвід поранення чи реабілітації.
– НЕ демонструйте жалість. Жаліти когось, співчувати чи відчувати емпатію до травмованої людини, а особливо до наших захисників, це нормально. Проте, ці почуття варто проявляти у конструктивний спосіб, наприклад, демонструючи підтримку чи здивування, як добре людина справляється.
– НЕ уникайте. Є чимало людей, які ніяковіють чи почуваються незручно, коли зустрічають когось з вадами обличчя чи з протезом. Люди не знають, як поводитися, не знають, про що говорити. Травмовані чи протезовані люди є повноцінними членами нашого суспільства, а дуже часто – з особливими заслугами. Їх не можна уникати.
– ДУЖЕ ВАЖЛИВО! Поговоріть з вашими дітками. Найкраще завчасно. Діти часто поводяться безпосередньо. Поясніть їм, що таке протез та звідки він з’явився. Це допоможе вам уникнути незручних ситуацій, коли ви зустрінете когось з вадами обличчя чи з протезом.
– Комунікуйте! Людські стосунки й людські реакції – це завжди індивідуально. Неможливо напрацювати вичерпний перелік ситуацій і рекомендацій на всі випадки життя. Проте, є одне універсальне правило: про будь-яку дію чи намір варто спочатку запитати. І тільки після отриманої згоди можна продовжувати розмову, підбадьорювати, співчувати чи допомагати. А, можливо, буде краще разом помовчати.
Пресслужба ЛМР