…«Ту-ду-ду-ду-ту-ду-ду-ду, ту-ду-ду-ду-ту-ду-ду» — уже кілька хвилин монотонно відлунювало в мене у вухах. Мабуть, не виспалась, от і гуде голова. Ми снідали в готелі в Гаазі, я намащувала на тост апельсиновий джем. І раптом донька задумливо протягнула: «Ту-ду-ду».

Віднедавна слово «інвалід» у нас визнано нетолерантним, майже лайливим. Натомість пропонується говорити «люди з особливими потребами». За логікою речей, якщо держава проголошує такі зміни, вона готова ці особливі потреби задовольнити. О, дайте спокій. Яка тут логіка! Сліпі й ті бачать повну її відсутність. Особливо, якщо йдеться про потребу…