Киянин Олександр Стадніченко, що вже тривалий час пересувається на візку, на своєму прикладі показує, як повноцінно жити, коли здається, що життя зупинилася.

41-річний лучанин Максим Михалюк мріє поїхати до Воротнева та на власні очі побачити, як виглядає заказник, пахне ліс та співає природа. Дивна мрія, подумаєте. Адже до Воротнева не проблема заїхати автобусом, машиною чи на велосипеді і гуляй хоч до носі по тим стежкам. Все так, втім для Максима ця подорож ускладнюється, адже у 15-річному віці він…

Є дві крайнощі: їх або жаліють, або героїзують – люди з інвалідністю. У розвинутих європейських містах для них усе передбачено – транспорт, пандуси, з’їзди, переходи, вулиці. Як із цим у Тернополі – дивіться у сюжеті результати проєкту «Рейтинг доступності міст України «Тостер».

21-річний Павло гуляє на вулиці небагато. Втім, сьогодні у нього чи не перша довга прогулянка екологічною стежкою Звірівського лісництва.

Звичайний візок для людей з інвалідністю лісові дороги осилити не може.

Полегшити життя людям з інвалідністю. Пристрій для тих, хто пересувається на візках, винайшов киянин Олександр Стадниченко. А ще – він моделює для людей з особливими потребами індивідуальні транспортні засоби. Це дає можливість тим, хто роками не виїжджав за межі свого району, нарешті дістатися до магазину або поліклініки.

“До травми мені це було недоступно” — каже Світлана, а я відчуваю те, що тепер модно називати розривом шаблона.

Адже досі слово “недоступність” твердо асоціювалося в мене з інвалідністю. І тут раптом жінка на візку із сяйвом в очах захоплено розповідає…

5 золотих, 1 срібна та 2 бронзові медалі – такий потужний доробок національної паралімпійської збірної команди зі спортивних танців на візках, яка з 17 по 21 травня взяла участь у міжнародному турнірі зі спортивних танців на візках, що проходив у німецькому Франкфурті-на-Майні.

Кабінет міністрів України пропонує Верховній Раді дозволити особам з інвалідністю на візках їздити по краю проїжджої частини дороги, вулиці чи по узбіччі.

16 березня у найменшої жінки України Світлани Шевчук – свято! Їй привезли довгоочікуваний візок, аналога якому немає в Україні, адже він був розроблений інженерами саме для Світлани, зріст якої 79 сантиметрів. Створили автоматизований візок на Львівському протезному заводі; до речі, єдиному, який виготовляє нестандартні візки за індивідуальним замовленням.

Почалася ця історія давно, років двадцять п’ять, а може, й тридцять тому, жахливою новиною, яка облетіла усе село: «Микола, син Теклі, забився!». Наймолодший виплеканий син, 18-річний красень, лише рік провчився в інституті… Усі знали, що багатодітна Текля пилинки зі свого Микольці здувала. А що вже хвалилася! І сам поступив, і першу сесію успішно здав. А коли на канікули приїздив, до всієї родини водила, гордо показувала.