Територіальна державна інспекція з питань праці у Київській області інформує: «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»

Невід’ємним правом інвалідів є право на працю, незважаючи на обмежену працездатність. Право інвалідів на працю встановлено Законами України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та “Про зайнятість населення”, які спрямовані на створення інвалідам реальних можливостей продуктивно працювати і передбачають конкретні механізми їх реалізації. У Законі України “Про зайнятість” і Кодексі про працю визначаються загальні засади зайнятості та працевлаштування населення.

У Законі “Про основи соціальної захищеності інвалідів” в розд. IV висвітлюється порядок працевлаштування, освіти і професійної підготовки інвалідів. У ст. 17 зазначається, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах (в об’єднаннях), в установах і організаціях зі звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Держава захищає інвалідів від різних форм дискримінації. Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, його професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства (об’єднання), установи та організації незалежно від форми власності й господарювання, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Територіальна державна інспекція з питань праці у Київській області відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд та контроль за дотриманням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі громадськими організаціями інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, законодавства про зайнятість та працевлаштування інвалідів у частині:

– реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів;

– подання звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів;

– виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Нормативним документом, що регулює порядок проведення перевірок по виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів є Постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р.

Перевірки можуть бути як плановими, так і позаплановими.

Підстави для проведення позапланової перевірки (незалежно від кількості раніше проведених перевірок):

1. За рішенням суду;

2. У разі звернення фізичних та юридичних осіб про порушення роботодавцем вимог законодавства;

3. За бажанням роботодавця;

4. У разі неподання роботодавцем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів;

5. Якщо звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів подано з помилками, що призвели до несплати суми адміністративно-господарських санкцій або сплати їх у неповному обсязі.

Для того, щоб встановити факт виконання або невиконання нормативу та розмір адміністративно-господарських санкцій, під час перевірки інспектор праці з’ясовує наступні дані:

– середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві за відповідний період (рік);

– кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідно до нормативу (від 8 до 25 осіб – 1 інвалід, від 25 осіб – 4% від середньооблікової кількості штатних працівників за рік);

– середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлено інвалідність;

– фонд оплати праці штатних працівників;

– середньорічна заробітна плата штатного працівника.

Слід зазначити, що якщо інвалід працював на підприємстві повний рік (з 1 січня по 31 грудня), але інвалідність знята раніше (наприклад, 1 червня), то вважається, що інвалід працював у відповідному році протягом часу, що минув до зняття інвалідності (з 1 січня по 1 червня).

Перевірці підлягають наступні документи:

– повідомлення про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду;

– статут або установчий договір;

– штатний розпис;

– особові картки;

– трудові книжки працівників;

– звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів;

– копії документів, що підтверджують інвалідність працівників;

– накази (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, звільнення;

– трудові договори (контракти), цивільно-правові договори та інші документи первинного та бухгалтерського обліку;

– табель обліку використання робочого часу та розрахунок заробітної штати;

– відомості нарахування заробітної плати.

Для того, щоб вирахувати, яка кількість інвалідів повинна бути працевлаштована на підприємство, потрібно вирахувати середньооблікову кількість платних працівників за рік.

Нормативним документом, для використання в роботі являється інструкція зі статистики кількості працівників зі змінами від 5.10.2006р. №466.

Київська обласна державна адміністрація