Марина Лазебна, Міністр соціальної політики України, щодо підготовки плану дій з реалізації Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні
25.06.2021
Поділитися
Стратегія безбар’єрності – це амбітний план розбудови суспільства, де кожен почувається зручно, безпечно, захищено, має однакові з іншими права та можливості для самореалізації, цікавого і наповненого життя. План дій щодо реалізації Стратегії передбачає не лише чіткі завдання, строки та відповідальність за їх виконання, але, і що дуже важливо, таргетує потреби кожної окремої соціальної групи і при цьому забезпечує комплексний підхід для усунення виявлених бар’єрів.
Для Міністерства соціальної політики України це не окремий документ, а наскрізний принцип щоденної практичної роботи в кожній сфері, якою ми опікуємося. Заходи з реалізації стратегії безбар’єрності лягають в основу проектів законів, які ми розробляємо, державних програм, пілотних проектів та національних планів дій за окремими напрямами.
Державні стандарти соціальних послуг з перекладу жестовою мовою, супроводу осіб з порушенням зору, супроводу при працевлаштуванні та на робочому місці, соціально-трудової адаптації – це приклади заходів у сфері суспільної безбар’єрності. Вони допомагають розширити можливості спілкування в освіті, працевлаштуванні людей з інвалідністю.
Ми вже реалізуємо пілотні проекти, результати яких масштабуємо на всю країну. Наприклад, проект «Почуй мене» допомагає людям з порушенням слуху дистанційно спілкуватися з Міністерством соціальної політики за допомогою сурдоперекладачів.
– Проект «Працюй вільно» допомагає усувати бар’єри для людей з інвалідністю у пошуку роботи, а для роботодавців – у працевлаштуванні кваліфікованих та мотивованих працівників.
– Ми розуміємо, що цифрова безбар’єрність – це вимога часу, і вже перевели значну частину послуг пенсійного фонду та послуг щодо призначення соціальних допомог в онлайн-режим. Ми створюємо єдину інформаційну систему соціальної сфери, і це надасть можливість кожній людині уникнути черг, збору купи довідок та отримати соціальній захист через «єдине вікно» з будь-якого куточка України. А держава бачитиме в одному місці всі вразливі соціальні групи та їх потреби.
В основу Державної соціальної програми запобігання та протидії домашньому насильству ми заклали заходи, які долають бар’єри для постраждалих осіб на шляху до життя без насильства. А в основу політики щодо захисту прав дітей – подолання бар’єрів, які перешкоджають тому, щоб кожна дитина могла виховуватися в сім’ї або наближеному до сімейного середовищі.
Але, мабуть, найважливіший момент стратегії зі створення безбар’єрного простору – це зміна філософії соціального захисту. Від надання пільг – до створення можливостей.
Правильно побудована соціальна політика – це не про те, щоб роздати допомоги, а про те, щоб забезпечити можливості для реалізації та розвитку кожного. Саме за такою філософією ми реалізуємо наші основні реформи, впроваджуємо пенсійні накопичення, наближаємо соціальні послуги до людей, допомагаємо малозабезпеченим вийти з пастки бідності та відкрити власну справу і багато іншого.
Я щиро впевнена, що спільна робота над розбудовою суспільства без бар’єрів, де вітається різноманіття, інклюзія є нормою, а доступ до можливостей є у кожного, насправді зробить щасливішим кожного з нас, навіть тих, хто думає, що не відчуває бар’єрів.
