Представник Уповноваженого Аксана Філіпішина взяла участь у Міжнародній онлайн-конференції на підтримку спеціалістів інклюзивно-ресурсних центрів щодо супроводу дітей з синдромом Дауна в освітньому просторі

Представник Уповноваженого з дотримання прав дитини та сім’ї Аксана Філіпішина взяла участь у Міжнародній онлайн-конференції на підтримку спеціалістів інклюзивно-ресурсних центрів щодо супроводу дітей з синдромом Дауна в освітньому просторі.

Учасниками конференції стали представники Міністерства освіти і науки України, фахівці-науковці медичної та педагогічної сфер, представники міжнародних громадських організацій тощо. Організатором заходу виступила Всеукраїнська благодійна організація «Даун Синдром».

Основна місія заходу – спільними зусиллями підтримати людей із синдромом Дауна, адже в Україні кожна 700 дитина народжується із такою особливістю, тобто приблизно 350 дітей на рік.

Звертаючись до учасників Конференції із вітальним словом Аксана Філіпішина зазначила, що світовий досвід свідчить про те, що синдром Дауна не є вироком, а питання полягає лише в тому, наскільки оточення пристосоване для повноцінного розвитку і зростання такої дитини.

Протягом тривалого часу суспільство не мало досвіду спілкування з людьми з інвалідністю, як наслідок не було сприйняття їх як повноцінних членів суспільства, та не створювались умови для їх розвитку та соціалізації. І тільки останнім часом почалися позитивні зрушення у цьому напрямку.

Безперечно однією із головних складових соціалізації та розвитку дітей з інвалідністю є надання їм належних освітніх послуг.

Так, у 2017 році із прийняттям нового Закону України «Про освіту» розпочалась запровадження інклюзивної освіти. З цього часу, як на законодавчому рівні, так і фактично, суттєво змінилась ситуація із забезпеченням права на освіту дітей з особливими освітніми потребами. Із запровадженням інклюзії в освіти в 5 разів збільшилась кількість дітей залучених до освітнього процесу.

За інформацією МОН України, за результатами 2020 року інклюзивним навчанням охоплено 25 078 учнів, позашкільною освітою – 9 500 дітей.

Водночас значна частина дітей, у тому числі з синдромом Дауна, наразі не охоплена освітніми послугами.

Представник Уповноваженого виділила ряд чинників, які цьому заважають: відсутність у батьків навичок з догляду за дитиною з інвалідністю та її розвитку; питання належної кваліфікації фахівців, які супроводжують родину; готовність закладів освіти (архітектурна доступність, побут); якість безпосередньо самих освітніх послуг – і це не тільки наявність вчителя та асистента, це наявність додаткового простору, наприклад, приміщення для розвантаження тощо; толерантне ставлення учасників освітнього процесу до дітей з особливими освітніми потребами.

Наразі Міністерством освіти і науки України тільки розробляється проект Національної стратегії розвитку інклюзивної освіти на 2021-2031 роки.

Представник висловила сподівання на затвердження зазначеної стратегії, але зауважила, що це не є панацеєю та розв’язання всіх проблем.

Крім того, в Україні продовжує реалізуватись реформа деінституціалізації, у ході реалізації якої особливих складнощів у забезпеченні права на освіту зазнали діти, які проходили навчання у спеціальних школах.

Уповноваженим підтримується мета реформи деінституціалізації – забезпечення пріоритетного права дитини на сімейне виховання та соціалізацію незалежно від стану здоров’я, місця проживання, соціального стану родини. Між тим реформування кожного окремого закладу потребує індивідуалізованого підходу.

Також проблемним питанням в запровадженні інклюзії залишається забезпечення інклюзії у закладах дошкільної та позашкільної освіти та створення умов для її здобуття в територіальних громадах.

Поряд із позитивними зрушеннями, – створення в достатній кількості інклюзивно-ресурсних центрів, внесення змін до бюджетного кодексу, які дозволяють спрямовувати кошти на впровадження інклюзії, більшість територіальних громад не спроможні забезпечити потреби, якщо в громаді проживає декілька дітей, що мають різні нозології.

Аксана Філіпішина наголосила на наступних позиціях, необхідних для належного впровадження інклюзії в державі це: виділення фінансування Урядом, подальша інформаційна кампанія, ефективність реформи деінституціалізації.

На завершенні виступу Аксана Філіпішина зазначила, що передусім інклюзія це: