Знищення системи спеціальної освіти не можна допустити

Знищення системи спеціальної освіти не можна допустити. павло сушко, тск, особливими освітніми потребами, спецосвіта, інвалідність

Знищення системи спеціальної освіти не можна допустити. павло сушко, тск, особливими освітніми потребами, спецосвіта, інвалідність

У парламенті підбили підсумки за результатами піврічної діяльності Тимчасової слідчої комісії з розслідування випадків порушень прав дітей.

Її очільником та ініціатором створення є заступник голови фракції «Слуга народу» Павло Сушко. Він об’єднав у слідчій комісії представників різних політичних сил, щоб звернути увагу влади всіх рівнів на критичну ситуацію із станом справ у сфері захисту прав дітей.

У рамках роботи ТСК народні депутати розбиралися з наслідками реформи деінституціалізації, поінформував на своїй сторінці в Фейсбуці П. Сушко. Ідеться про найбільш вразливі категорії: дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування, дітей з інвалідністю та дітей з особливими освітніми потребами. У 2017 році розпочалася реформа інтернатних закладів — так звана деінституціалізація. Тоді ухвалили низку підзаконних нормативних актів. З’явилася Національна стратегія реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017—2026 роки. Утім, зауважує парламентарій, перед ухваленням стратегії не було проведено належного аналізу причин потрапляння дітей до інтернатних закладів. Чиновники поставили в один ряд і дитячі будинки для дітей-сиріт, і освітні заклади для дітей з особливими освітніми потребами.

Відтак, система спецосвіти в Україні опинилася під загрозою знищення. Постало питання повного закриття до 2026 року всіх спецшкіл та навчально-реабілітаційних центрів, які мають пансіон. «Цілком підтримую необхідність створення інклюзивного середовища, — наголошує народний депутат. — Але категорично не згоден, що це повинно відбуватися шляхом знищення цілої системи спеціальної освіти. Вона часто є єдиною можливістю для дітей з тяжкими нозологіями здобувати освіту, соціалізацію та реабілітацію. Тому у всьому світі для таких дітей функціонують спеціальні школи. Батьки мають самостійно обирати форму освіти для своєї дитини. А завдання держави — забезпечити можливість такого вибору».

«Держава повинна запобігати потраплянню дітей в інтернати через бідність батьків або їхню неспроможність займатися вихованням дитини, — переконаний парламентарій. — Для цього у кожній територіальній громаді повинні були створити соціальні послуги для дітей та надавати допомогу малозабезпеченим сім’ям. Саме на цю мету Світовий банк виділяв Україні позику в 750 мільйонів доларів США». Утім, кошти позики витрачаються на проведення нескінченних моніторингів та тренінгів, оплату консультантів, роботу яких фактично не видно. На реформу дитбудинків, будинків дитини та загальноосвітніх шкіл-інтернатів коштів вже немає. А вони ж і мали стати основними об’єктами реформи деінституціалізації.

Саме тому парламентарії відчули необхідність втрутитися в процес, наголосив П. Сушко. Коли батьки побачили, що вперше за багато років на парламентському рівні стали підіймати питання захисту прав дітей з особливими освітніми потребами, вони почали масово звертатися з проханням захистити спеціальні школи від ліквідації. Так, півроку тому і було створено Тимчасову слідчу комісію Верховної Ради України з питань розслідування випадків та причин порушення прав дітей, до якої увійшли депутати різних політичних сил.

Упродовж піврічної діяльності в рамках комісії народні депутати вже об’їхали багато областей, провели засідання на місцях в обласних держадміністраціях, розбирали проблемні питання та шукали шляхи їх вирішення для забезпечення інтересів дітей.

Народний депутат оприлюднив перелік зафіксованих порушень:

— цинічність підходу до реформування закладів для дітей — коли керівництво області ліквідовує щойно відреформований заклад нового зразка. Водночас, заклади в набагато гіршому стані залишаються;

— у деяких регіонах реформа проводиться варварськими способами. Дітей повертають до сімей з інтернатних закладів лише задля покращення статистики, без попереднього вивчення умов для цього;

— деякі діти через закриття закладів лише на паперах повертаються до батьків, а фактично переводяться до інтернатних закладів інших областей;

— у певних областях діє негласна заборона на влаштування дітей у будинки дитини. Новонароджені діти, від яких відмовилися батьки, інколи живуть у лікарнях. Вони чекають, поки вирішиться їхня доля.

«Саме тому ми разом з колегами-депутатами боролися за внесення змін до стратегії деінституціалізації, — зауважує П. Сушко. — Ми провели численні зустрічі й переговори на найвищому рівні державної влади. З Прем’єр-міністром та членами Кабінету Міністрів шукали компроміс. Подали низку звернень та запитів. Запропонували свою редакцію змін до стратегії. І в результаті її було змінено. Як наслідок — до 2026 року не припинять свою роботу спецзаклади загальної середньої освіти, спеціалізованої освіти, зарахування в які проходить за конкурсом, та ліцеї, що забезпечують виключно профільну середню освіту. Виключено також відсотки скорочення закладів, що дозволить реалізовувати стратегію продумано, а не в гонитві за показниками, впевнені парламентарії.

Нині Тимчасова слідча комісія — це єдиний орган, який комплексно вивчає і реагує на проблеми дітей. Він також є майданчиком, що об’єднує представників різних відомств, рівнів влади, правоохоронних органів та громадськості. А тому Верховна Рада підтримала постанову про звіт ТСК за шість місяців роботи та продовжила її діяльність ще на півроку.

Вл. інф.

„Голос України”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*