«Як це – куди захотів, туди й пішов?»

1 20 0127-300x225 1 2. ілона скляр, лікування

  1 20 0127-300x225 1Після лікування на Кубі плавчиня з Бориспільського району отримала шанси встати з інвалідного візка.

16-річна Ілона Скляр часто бачить один і той же сон: блакитне небо, зелене поле, квіти під ногами. Вона йде по траві, наздоганяє метелика. Коли прокидається, каже мамі:

– Уві сні я ходила, але не знаю, як це робити. Мамо, скажи, а як це – куди сам захотів, туди і пішов?

Мама мріє, що донька дізнається про це, коли нарешті підніметься з інвалідного візка. Надію дали кубинські медики, у яких дівчина лікувалася майже місяць.

Ілона Скляр із дитинства страждає від тяжкої форми ДЦП. Лікувалася і в Одесі, і в Закарпатті, і в міжнародному центрі Козявкіна в Трускавці, але без значних зрушень. Дівчина у 16 років стала майстром спорту, багаторазовою чемпіонкою України з плавання на спині у своєму класі. Утім, стан здоров’я не поліпшувався.

– Улітку нам порадили: на Кубі можуть допомогти, – пригадує мати дівчини, Ірина Анатоліївна. – Подали документи й отримали відповідь:

– Захворювання з таким діагнозом піддається лікуванню, Куба готова прийняти.

Але рахунок виставили – 12 тисяч євро! У нас навіть близько такої суми не було. Почали шукати. Були в багатьох, але гроші на лікування отримали тільки завдяки допомозі губернатора Київщини Анатолія Присяжнюка. Якби не він, нікуди б не полетіли…

  1 20 LB1 9640 2
Майже 20 тисяч кілометрів подолала Ілона Скляр

Ірина Скляр пригадує, що закордонні паспорти для неї та доньки довелося оформляти в шаленому темпі. І терміново шукати 21 тисячу гривень на авіаквитки (із цим допомогла райдержадміністрація). Видихнути й розслабитися вдалося лише на кубинській землі, коли Ілону з мамою доправили до клініки. Але тут виникли інші труднощі.

– Мовний бар’єр – особливо в перші дні, – сміється Ірина. – Нічого не розумію, голова обертом. Хочу пити, навіть не знаю, чи можна тут воду з крана брати. Справжні «русо туристо»! Ілона іспанську трохи знала, бо вчила в школі, то їй було легше. А я так-сяк англійською намагалася спілкуватися, хоча кубинці її не дуже знають. Пощастило, що наш лікар Оскар говорив по-російськи, у нього все й розпитували.

Найбільше Ілоні сподобалася природа Куби. Воно й не дивно, із морозів «стрибнули» в літо: пальми, сонце, теплий вітерець… Із їжі дівчині припала до душі гуава (такий фрукт), а от смажені банани навіть пробувати не хотіла. А ще зворушила неймовірна уважність лікарів і медсестричок у клініці. Лише на Кубі (і це за 16 років поневірянь по лікарнях!) з’ясували й причину недуги.

– Скільки ми ходили по українських центрах, скільки мучилися з хребтом, нам усюди казали: це у вас унаслідок сидіння. Мовляв, що ви хочете, кістки неправильно сформувалися внаслідок ДЦП, тому й болить. А на Кубі медики помітили проблему в нижній частині хребта. М’язи на хребті не тримали певні ділянки, хребці «наїжджали» один на один, затискаючи нерви. Після лікування Ілона змогла стати на коліна – уперше в житті, – розповідає Ірина.

Заокеанські лікарі дали родині Скляр обнадійливий прогноз. Спочатку слід зміцнити слабкі м’язи на хребті за спеціальним станком. На це може піти півроку. Також дівчині слід ходити в корсеті, поменше сидіти, більше стояти чи лежати. Тому Ілона нині не їздить до школи, а виконує завдання вдома. А з наступного тижня вчителі будуть проводити з нею уроки по скайпу. Коли м’язи зміцніють, і дівчина буде впевнено стояти, її учитимуть ходити.

– Обіцяють, що Ілона буде ходити, тільки треба багато працювати, – ділиться мама дівчини. – Та вже бачимо поліпшення. Лівою рукою може за бортик басейну вхопитися, тримати щось, а раніше лише права рука добре працювала. Кубинські лікарі сказали, що для закріплення результату було б непогано через півроку повторити лікування.

  1 20 LB1 9666 3
Ілона стоїть на спеціальному тренажері по кілька годин на день

Після повернення Ірина Анатоліївна пішла подякувати губернатору за дочку. Анатолій Йосипович Присяжнюк запитав:

– На Кубі лікують так, як у нас?

А я відповіла:

– Лікують, як у нас, але чомусь саме там змогли допомогти. Чому – не знаю.

Наталія Ротай

Фото Лади Бондаренко

Час Київщини

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*