Чернівчанка подолала ДЦП фізкультурою

Хоча традиційна медицина пророкувала їй параліч

Настя Робулець грає на піаніно, знає дві іноземні мови, співає у хорі та на відмінно навчається в гімназії. Важко повірити, що у три роки ця дівчинка не могла ані сидіти, ані розмовляти. Поставила на ноги її спеціальна лікувальна фізкультура.

– Настя народилася раніше строку, важила усього 940 грамів. Їй одразу поставили діагноз на все життя – ДЦП, – розповідає Ольга Робулець, мати дівчинки. – Донька підростала, але не могла самостійно сидіти, ходити, розмовляти, була дратівливою і багато плакала. Лікарі казали: усе життя доведеться вживати пігулки і страждати…

Коли Настуні було три роки, її мама познайомилася з викладачем лікувальної фізкультури Оленою Мезіною. Вона і навчила їх вправам, які врятували дівчинці життя.

– Основні вправи спрямовувалися на розробку кульшових тазових суглобів, – розповідає Ольга Робулець. – Щодня по 40-50 хвилин розтягували Настусі спину, робили повороти головою і сиділа у позі лотоса.

Уже через два місяці у дівчинки витягнулася шия, розрівнявся хребет, вона змогла самостійно сісти. Згодом почала зв’язано говорити, мислити, легко виконувати логічні завдання, а ще – співати.

– Разом з лікувальною фізкультурою, ми займалися загартовуванням – обливали Настю холодною водою, – продовжує мама дівчинки. – Холодна вода покращує кровообіг – це дуже важливо для хворих на ДЦП. Після таких процедур ще краще і легше було виконувати вправи.

Нині 15-річна Настуся Робулець – одна з кращих учениць Чернівецької гімназії №3. Вона майже вільно володіє французькою мовою, добре знає англійську, співає у церковному хорі та грає на піаніно.

– У мене кожен день розписаний практично по годинах: зранку – уроки в гімназії, потім – музична школа, увечері – спів у церкві, – розповідає Настя. – Маю багато друзів і веду цілком нормальний спосіб життя. Скрізь по місту їжджу громадським транспортом, як і більшість моїх ровесників. Мрію стати перекладачем, тому особливо багато уваги приділяю вивченню іноземних мов. А вечорами намагаюся бодай 40 хвилин виконувати вправи, які врятували мені життя. Уже звикла до них. Якщо день пропускаю, відчуваю, що чогось не вистачає.

– Тіло хворої дитини не може отримати опору на кульшовий суглоб, шийка стегна недостатньо сильна, аби нести тіло в русі. Стан центральної нервової системи не дозволяє навіть сидіти, – пояснює Олена Мезіна, викладач з лікувальної фізкультури. – Якщо мама буде зводити та розводити кульшові суглоби, поступово відновлюватимуться голівки стегнових кісток, вертлюжні западини, шийка стегна починає підростати і поступово відновлюється увесь хребет та центральна нервова система. Приблизний термін відновлення – 12 місяців для того, щоби дитина встала, і ще 12 – щоби навчитися ходити.

Чернівецький Промінь