Буковинка малює картини зубами, а на комп`ютері працює ногами

1 31 6 image1 1 2. оксана попадюк

  1 31 6 image1 1

У 29-річної Оксани Попадюк із села Виженка, що на Вижничиині, хворіє на дитячий церебральний параліч. Жінка не ходить і практично не рухає руками. Та попри це малює картини, тримаючи пензлик у зубах, пише вірші, працює на комп’ютері… ногами.

Мужності Оксані не бракує. У дитинстві, хоч і не ходила, грала на рівні з однолітками у футбол. Стареньким інвалідним візком керувати вдавалося важко, та все ж відштовхувалася однією ногою від землі – і гайда за м’ячем. А минулого року саме ногами набрала на комп’ютері дипломну роботу і отримала диплом спеціаліста.

  1 31 6 20140824 160617 2

– Сільську школу я закінчила завдяки тому, що вчителі приходили до мене додому. А про вищу освіту могла лише мріяти, – каже Оксана. – А потім дізналася про можливість дистанційного навчання в університеті «Україна». Співбесіду у мене прийняв удома директор Сторожинецького філіалу університету, дуже здивувався, коли побачив, як я працюю на комп’ютері ногами. І мене зарахували на перший курс спеціальності «соціальна педагогіка»!

Оксана Попадюк читала все, передбачене програмою, складала іспити через Скайп та опановувала комп’ютер. Тепер вона – один з найвідоміших у районі програміст-самоучка. Оксані часто телефонують, аби проконсультуватися, привозять додому непрацюючі системні блоки, просять налагодити поламку дистанційно.

  1 31 6 20140824 160646 3

У вільний від роботи час дівчина береться за олівці та пензлі. Малювання – її хобі. Щоправда, фізично їй дуже важко працювати над картинами.

– Колись племінниця почала ходити до художньої школи і показала мені свої малюнки. Я дуже захотіла створити щось подібне. Але як?.. Вона дала мені пензлик до рота, розклала переді мною на ліжку фарби, листки – все, що може знадобитися. І я почала малювати, – розповідає Оксана. – На створення одного малюнка витрачаю приблизно півгодини. Щоправда, дуже втомлююся: під час малювання напружуються всі м’язи.

Картини Оксани Попадюк дуже позитивні. На них – карпатські пейзажі, різнобарвні казкові квіти, тварини.

– У руках мені дуже важко втримувати мобільний телефон, не те, що ручку чи олівець. Тому для того, аби жити нормальним життям, прилаштовую інші частини тіла. І, виявляється, це можливо! – продовжує Оксана. – Ногами набираю тексти на комп’ютері, воджу мишкою по екрану. Коли треба прибрати у хаті, сідаю на підлогу, пальцями ніг вмикаю пилосос, ліктями притримую шланг і, повзучи, наводжу скрізь чистоту.

  1 31 6 20140824 161907 4

Так само ногами Оксана Попадюк керує своїм електричним візком, на який кілька років тому гроші зібрали усім селом. Завдяки власному транспорту дівчина не засиджується вдома: і селом гуляє, і до подруг у сусідні села їздить.

– Тоді цей візок у Німеччині коштував шість тисяч гривень. Єдиний його мінус у тому, що до нього в Україні нема запчастин. Тож за п’ять років, що на ньому їжджу, вже добряче зносилися шини. Гуми китайського виробництва вистачає максимум на два місяці, а потім десь у дорозі тріскає – і все, без сторонньої допомоги додому дістатися не можу. Викликаю родичів, які вантажать 200-кілограмовий візок у бус, а разом із ним – мене, – каже Оксана. – В Інтернеті дивилася, що новий візок коштує 14 тисяч гривень. Це для мене нереальні гроші. Але життя триває, є робота, друзі, сім’я. Значить, здаватися не маю права!

acc.cv.ua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*