Боєць, що втратив ногу на війні, пройшов по Дністру на гумовому човні

Сергій Пандрак та ще п’ятеро відчайдухів щойно повернулися з водної мандрівки. “Подорож на човнах – найкращі ліки і для тіла, і для душі. Особливо для тих, хто побував у пеклі війни”, – каже Експрес-онлайн воїн.

Сергій Пандрак, командир спецвідділення штурмового батальйону “Айдар”, добровольцем поїхав на передову. Під час виконання бойової операції міна влучила йому в коліно. Жахливий біль, шок, велика втрата крові… Щоби врятувати життя, лікарі відпиляли рештки гомілкової кістки багнет-ножем – спеціальних інструментів не було.

Після важкого поранення Сергій не обмежив себе в русі. Його активність викликає захоплення та надихає інших. Він щороку разом зі своїми друзями та бойовими побратимами сплавляється на гумовому човні.

Спочатку – по річці Горинь до кордону з Білоруссю, у наступні два роки пройшли по Серету аж до гирла Дністра. “А цього разу стартували з села Синьків. Три доби провели на воді, – каже Сергій Пандрак. – Подолали 50 кілометрів і фінішували у Вільхівці. Щодня ми в середньому долали 16-17 кілометрів. Звичайно, без ноги було важче гребти. Та я не відставав від побратимів”.

“Цей сплав ми присвятили воїнам, які захищають Батьківщину на Донбасі, – додає пан Пандрак. – А я своїм прикладом хочу довести, що навіть після важкого поранення можна бути повноцінною людиною. Головне – вірити і не здаватися. Уже двічі піднімався на Говерлу на інвалідних палицях, навчився їздити на велосипеді, освоїв техніку веслування на байдарці, навіть у футбол граю на протезі.

Водні походи дуже люблю, це найкраща реабілітація – і фізична, і психологічна. Повертаємося додому, мов Геракли: широкі плечі, біцепси та трицепси аж гудуть. Чи виникали несподівані ситуації під час мандрівки? Так. Двічі потрапляли під зливу. Тільки-но розбили намети, як улупила – сорок хвилин суцільна стіна. Весело! Ми вже п’ять разів сплавлялись по Горині, стільки ж по Случу, двічі по Серету. Тепер ось по Дністру: на осінь уже розробляємо новий маршрут”.

Володимир Ісаєв