«Після вибуху мені здалося, що снаряд розірвав мене навпіл…»

«Після вибуху мені здалося, що снаряд розірвав мене навпіл…». invictus games, ігри нескорених, роман панченко, поранення, інвалідний візок, outdoor, sky, tree, grass, person, playground, bicycle. A person riding on the back of a bicycle

«Після вибуху мені здалося, що снаряд розірвав мене навпіл…». invictus games, ігри нескорених, роман панченко, поранення, інвалідний візок

Роман Панченко — один із учасників збірної України на змаганнях серед військовослужбовців Invictus Games.

Нині він живе у Львові та посилено тренується у стрільбі з лука, аби у вересні в Торонто на всесвітніх іграх гідно представити нашу країну.

Роман завжди хотів бути десантником, тож іще 2012 року, побачивши інформацію про контрактну службу, підписав контракт із повітрянодесантною бригадою, що на Дніпропетровщині. У її складі він і вирушив у район АТО.

Під час бою, який зав’язався на дорозі на Ямпіль від Красного Лиману та який тривав близько години, Роман зазнав поранення.

— По нас почала стріляти ворожа артилерія. Пам’ятаю, як раптом мене трясонуло від потужного вибуху, оглушило, і я просто впав на землю. У вухах дзвеніло. Страшними були перші думки, тоді здавалося, що снаряд розірвав мене навпіл, я не відчував ніг. Товариш, який підбіг до мене, заспокоїв, сказавши, що ноги на місці та що, найімовірніше, зачепило хребет. У мене одразу з’явилося відчуття полегшення: я цілий, хоч додому не по частинах приїду, — згадує Роман.

Як виявилося згодом, куля зачепила легені, хребет і пошкодила селезінку. У госпіталі він місяць пролежав у реанімації. Потім було три місяці складного лікування.

Опинившись в інвалідному візку, Роман завдяки своїй наполегливості та силі духу зміг пройти всі етапи відбору до міжнародних змагань серед військовослужбовців Invictus Games і потрапити в основний склад збірної України.

— Після реабілітації лікарі мені порадили займатися спортом, а саме — плаванням. Про Ігри нескорених дізнався від знайомих. Спочатку хотів спробувати свої сили в плаванні, але під час першого відбору раптово захотілося постріляти з лука. Результат для першого разу був доволі непоганий. Мені сподобалося. І вже через місяць почав професійно тренуватися. Шість разів на тиждень по дві-чотири години. Дуже пощастило з тренерами, адже вони зробили неймовірне: за досить короткий час навчили мене майстерно стріляти з лука, — розповідає Роман Панченко.

Кожен учасник збірної України дістав право взяти із собою в Торонто для підтримки когось із родичів або друзів. Під час лікування в шпиталях Роман познайомився з десантником Сергієм Калитюком, який також воював в АТО й дістав важкі поранення. Хлопці разом проходили всі етапи «Ігор Нескорених», тренувалися, але на жаль, Сергій не потрапив до п’ятнадцятки найкращих. Тож Роман вирішив запропонувати Сергієві поїхати в Торонто й підтримати там українську збірну.

Олена Круглєня «Народна армія»

Міністерство оборони України

Одна репліка к “«Після вибуху мені здалося, що снаряд розірвав мене навпіл…»”

  1. Лідія сказав:

    Молодчина хлопчина.Дякую, Тобі за те що захищав українців, а тепер і спортивну честь України.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*