Воїн із Молочанська, після ампутації двох ніг, зіграв весілля просто в лікарняній палаті (ФОТО)

Воїн із Молочанська, після ампутації двох ніг, зіграв весілля просто в лікарняній палаті (ФОТО). весілля, військовий, лікарня, міна, протезування

Воїн із Молочанська, після ампутації двох ніг, зіграв весілля просто в лікарняній палаті. весілля, військовий, лікарня, міна, протезування

В ортопедичному відділенні однієї з лікарень Одеси створили сім’ю захисник України із Запорізької області та його наречена, пише РІА.

Про подію розповідає Миколаївський прес-клуб. Нещодавно в ортопедичному відділенні однієї з лікарень Одеси відбулася непересічна, урочиста подія. Двоє закоханих молодят, Дмитро та Анжеліка, одружилися, отримавши свідоцтво про укладення шлюбу. На перший погляд – нічого незвичайного. Та справа вся у тому, що Дмитро, будучи військовим, під час виконання бойового завдання підірвався на ворожій міні і втратив обидві ноги і на теперішній час лікується та проходить реабілітацію. У цей нелегкий для хлопця час його наречена, як тільки дізналася про трагедію, ні хвилини не роздумуючи приїхала до нього у лікарню із свого рідного міста Суми. Тепер вже у статусі дружини підтримує свого чоловіка, знаходячись біля нього у лікарняній палаті. З новоствореною сімейною парою я мав змогу поспілкуватися. Спілкування, не очікувано для мене, пройшло на позитивній хвилі.

Воїн із Молочанська, після ампутації двох ніг, зіграв весілля просто в лікарняній палаті. весілля, військовий, лікарня, міна, протезування

Дмитру 29 років, родом він з містечка Молочанськ, що на Запоріжчині. Вивчившись у місцевому ліцеї, він отримав професію тракториста-машиніста. У 2013 році став військовим. Спочатку служив на складах, а після їх розформування поїхав служити до Мелітополя в інженерний полк.

У січні минулого року після ротації був направлений до Маріуполя, де працював над безпекою берегової лінії. Вночі 24 лютого їх підняли по тривозі і вони почали заміновувати берег на випадок підходу ворожих десантних кораблів. Виконавши задачу, дісталися маріупольського аеропорту, звідки поїхали до Запоріжжя, і це було дуже вчасно, бо через годину цей аеропорт ворог розбомбив. Потім їх підрозділ перекинули на Миколаївщину, де вони тримали оборону. Деякі мости довелося замінувати на випадок прориву ворожих військ, щоб зупинити ймовірний наступ ворога. Потім, після перебування на полігонах, було відрядження у Вілково Одеської області, там завданням була операція по визволенню острова Зміїний, де на плаваючих платформах доставляли техніку для ураження військ окупантів. Острів було визволено, а по річці Дунай відновився рух зерновозів.

У вересні Дмитра направили до Польщі інструктором по саперній справі. Повернувшись через кілька місяців його спочатку направили Нововоронцівку, а потім на Миколаївщину.

До Снігурівки приїхав за бойовим розпорядженням на розмінування території. Після отримання координат почали працювати по точкам. Відпрацювали три локації – все було добре. Потім поїхали до села Любіне. Біля зруйнованого мосту неподалік залізничної колії почали розміновувати. Під час бойових дій ця територія вважалася «сірою зоною», була непідконтрольною жодній стороні. По цій дорозі вони ходили багато разів.

Воїн із Молочанська, після ампутації двох ніг, зіграв весілля просто в лікарняній палаті. весілля, військовий, лікарня, міна, протезування

Сапер тут пройшов з міношукачем, зробив прохід і сказав, що усе чисто. Піротехніки тут ходили і вперед, і назад, працювали у лісопосадці – там знаходили багато саморобних вибухових пристроїв. Їх розбирали та знешкоджували, розчищаючи територію, бачили трупи тварин, які підірвалися на мінах. Трагічна подія сталася у п’ятницю 17 лютого.

«Приїхавши на місце, ми розділилися на дві групи, – згадує той день Дмитро. – Перша пішла під високовольтні лінії, а ми пішли праворуч. Я йшов попереду, за мною був мій колега Іван. Він рухався трошечки збоку і несподівано підірвався на міні. Я почав надавати першу допомогу та через рацію почав кликати на підмогу. Ще один мій побратим, поспішаючи на допомогу, теж наступив на міну і підірвався. Я і йому наклав на рану турнікет. А коли він почав відповзати – потрапив ще на одну міну. Тоді стався вибух. Ударною хвилею мене відкинуло, а там теж була міна, від вибуху якої вже я отримав ушкодження». Дмитро турнікетом затягнув собі ногу, щоб зупинити кровотечу. Поки чекали на приїзд «швидкої», хлопці розмовляли з ним, щоб він не втрачав свідомості. «Швидку» до місця знаходження поранених провели безпечним шляхом, а до Дмитра по ґрунту прорили доріжку, знешкодивши ще одну міну, а потім на тросах витягнули у безпечне місце. Через деякий час він був доставлений до миколаївської лікарні. Дмитра там прооперували. На жаль, йому довелося ампутувати обидві ноги.

Ще коли Дмитро знаходився у Снігурівці, частенько було чутно постріли. Казали, що це були зіткнення з ворожими диверсійними групами, на які частенько приходили орієнтування. «Коли наша група працювала над розмінуванням тієї місцевості, де ми підірвалися на мінах, там частенько їздили підозрілі люди на автівках. Можливо, що це бути ті ворожі диверсанти, які повторно замінували цю місцевість», – припускає Дмитро. Тож усім нам треба бути пильними, щоб поскоріше знешкодити ворога.

А ще спілкуючись з молодятами я дізнався, що у Дмитра є багато відзнак, одна з яких – Почесний нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» першого ступеня. Зі своєю дружиною Анжелікою Дмитро познайомився півтора року тому у соціальних мережах і з тих пір разом. Дівчина навчається на шостому курсі медичного університету і планує бути лікарем акушером-гінекологом. Вона дуже кохає свого Дмитра і мріє повернути його до повноцінного життя. Попереду час реабілітації, протезування, та головне, що у молодого подружжя попереду багато планів.

І в якийсь момент я зловив себе на думці, що незважаючи на усі складні обставини, саме з такими людьми, впевненими у своєму щасливому майбутньому, наша країна неодмінно переможе.

Воїн із Молочанська, після ампутації двох ніг, зіграв весілля просто в лікарняній палаті. весілля, військовий, лікарня, міна, протезування

Ігор Новіков

*Здійснено в рамках проекту Миколаївського прес клубу за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the Media Development Fund of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*