«Втративши ногу — стала сильніша». Ужгородка Тетяна Літус про життя і боротьбу із страшним діагнозом (ВІДЕО)

Талановита, життєрадісна і неймовірно сильна. Ужгородка Тетяна Літус у свої 23 знає, що таке боротися з раком. І як це бути між небом і землею. 2 роки тому лікарі озвучили їй страшний діагноз — лімфосаркома кістки лівого стегна. Таню мучили сильні болі. Через відкриті рани дівчина майже перестала ходити. Почала пересуватися на милицях. А потім потрапила в лікарню через сильний крововилив, інформує Ужінформ.

Тетяна Літус, майстриня

У зв’язку з моєю хворобою мені ампутували ногу. Але це не стало якоюсь грандіозною проблемою. А як я буду без цього? Це навпаки дало мені наштовхнутися на думку, що я розумію, що я далі можу жити і творити. І коли все погане відійшло, то в мені з’явилося стільки сил! Мені хочеться творити далі, мені хочеться і головне, що я можу це робити.

Тільки такою ціною Таню змогли врятувати. Зараз вона на інвалідному візку. Але жива. І каже — це головне. Поряд сім’я, її підтримка і опора. Чоловік Стас швидко навчився гончарити. І, поки Таня була в лікарні, працював у майстерні, не покладаючи рук.

Станіслав Літус, чоловік Тетяни

Навіть враховуючи те, що Таня була в лікарні, ми постійно були на зв’язку. Скажемо так. І Таня мені на блокноті показувала, що я маю ще плюс доробити. І це, і то. І я просто сидів тут. Періодично виривався на 2-3 години в лікарню, а потім знову додому.

Як тільки Таня повернулася додому — одразу ж сіла гончарити. Мріяла про це щодня у лікарняних стінах. Та перші спроби після довгої перерви не одразу були вдалі.

Тетяна Літус, майстриня

В той день, коли я приїхала додому, я думала, що наліплю купу робіт одразу. В голові вже було дуже багато ідей. Але , коли доторкнулася до глини, то руки пам’ятають, що потрібно робити, але щось не те. Руки боліли після такої перерви. В результаті я зробила якусь кляксу і зім’яла її зі словами «Що ж це таке?». Але потім втягнулася. І потрохи щось з’являється і виходить.

Ще одна пристрасть Тетяни — це танці. До 18 років дівчина професійно займалася хореографією. Довелося піти саме через хворобу. Зараз Таня і Стас до пізньої ночі засиджуються у майстерні. Працюють, аби якнайшвидше зібрати кошти на якісний протез. А ще мріють знову затанцювати — вдвох.

Тетяна Літус, майстриня

Треба цінувати кожен момент. Кожен день. Кожну секунду. Цінувати коханих поряд, які тобі допомагають.