“Я сам”. Як харків’янин з синдромом Дауна став студентом коледжу (ФОТО)

Суспільне Харків

Пішки, трамваєм, на метро — такий маршрут щодня долає 18-річний Влад з Харкова. У вересні він став першим студентом соціально-економічного коледжу з синдромом Дауна, повідомляє Суспільне.

ШЛЯХ ДО КОЛЕДЖУ

Будильник 18-річного Влада дзвонить о 6:50. Пари у коледжі розпочнуться за дві години.

— Таак, б-беру з собою хі-мію, — Влад складає в рюкзак зошити та підручники.

— Тобі подобається хімія?

— Думаю, що так. А іноді мій улюблений п-предмет — математика. Математика також схожа на хімію, — заїкаючись, пояснює Влад.

— Але найголовніше — це вода. Беру її з собою. Беру та п’ю на перервах, — каже Влад, застібуючи пенал.

— А бутерброди з собою береш?

— Ні, мене там годують. Макарони там, супи, кашу молочну…

На навчання студента проводжають батьки та сестра. Тато показав дорогу до коледжу лише раз. Влад запам’ятав, хоча шлях неблизький. Коледж розташований на протилежному кінці міста.

Суспільне Харків/Юлія Давидова

“Ми надали йому можливість їздити самому. Мало того, він ще телефонує друзям, зустрічається в метро. Знає, де зустрітися. Того місяця ходив з друзями у кіно. Сам знайшов, де вийти, де зустрітися. Сам назад дійшов, сів і доїхав додому”, — розповідає мати Наталія Погрібна.

Родина наважилась відпускати Влада на такі відстані вперше.

“Дуже радіє, що ми привчаємо його до самостійності. Так, мені дуже складно це, бо я завжди у потрібний час чекаю його дзвінка. Бо він мені телефонує, що “мамо, я сів у метро”, “мамо, я доїхав до коледжу”, “мамо, я зараз буду їхати додому”, — говорить Наталія.

Суспільне Харків/Юлія Давидова

Влад йде до трамвайної зупинки. На пішохідному переході чекає зеленого світла і робить зауваження, коли за кілька секунд до сигналу робимо крок уперед.

Суспільне Харків/Юлія Давидова

— Мама казала, ти іноді з друзями домовляєшся, і ви разом до коледжу їдете.

— Ну так, домовляюсь зі студентами. В мене їх усього три. Я з ними домовляюсь, зустрічаємося десь біля метро чи в метро. Мені подобається навчання. Там я отримую знання.

Суспільне Харків/Юлія Давидова

За 10 хвилин — станція метро. “Я їду на Холодну гору. Там буду навчатися, розважатися і слухати музику”, — говорить Влад.

Суспільне Харків/Юлія Давидова

Вісім зупинок до переходу на іншу гілку. У вагоні Влад зустрічає друга: “О, ти купив нові навушники?”.

НА НАВЧАННІ

“Мамочко, у мене все добре. Я доїхав”, — Влад набирає маму до початку занять.

Перша пара в коледжі — культурологія. Викладачка пише на дошці тему: “Культура Середньовічної Європи”.

Суспільне Харків/Юлія Давидова

— Давайте з вами згадаємо, що таке культура. Владе?

— Культура — це сукупність…

Влад встає, щоб відповісти, але зупиняється на першому слові.

Суспільне Харків/Юлія Давидова

— Ма… — підказує викладачка.

— Матеріальних і духовних цінностей, — підказує одногрупник.

— Я забув записати, — каже Влад. — Ма-тее-ріальних і ду-у-ховних ці-нностей, — повторює за сусідом.

У класі за інклюзивною програмою навчаються усі — в тому числі студенти з інвалідністю. Влад не завжди встигає записати конспект, повільно відповідає на питання. Втім, викладачі відмічають, він старається включатися у навчальний процес та швидко адаптується.

Суспільне Харків/Юлія Давидова

“Він дуже розкутий, часто посміхається. Я його ніколи не бачила одного. У нього є своє коло друзів. Адаптувався до нашого навчального закладу. Він дуже добре знає, де у нас їдальня, де у нас бібліотека, де у нас гуртожиток, де у нас медпункт. Так що його за ручку водити не потрібно, як у перший день”, — говорить викладачка культурології Ганна Рахмаіл.

На перерві хлопці обговорюють, за кого голосуватимуть на місцевих виборах.

“ВОНИ ВЧАТЬСЯ ПІКЛУВАТИСЯ”

У Харківському соціально-економічному коледжі навчаються діти з порушенням зору та слуху, аутизмом, фізичними порушеннями. Влад — перший студент з синдромом Дауна.

“Якщо казати про Владислава, то це перший випадок за мою практику, дитина з синдромом Дауна”, — говорить психолог Лариса Степанова.

Більш ніж для дітей з інвалідністю, інклюзивна система важлива для здорових дітей, вважає спеціалістка.

“Вони вчаться піклуватися. Діти, ви бачили, різні. Там є здорові фізично діти. Як вони до нього ставляться? Як до рівноправного члена групи. Вони бачать, звичайно, вони вже дорослі, бачать його особливості, але вони не підкреслюють цього”, — говорить Степанова.

Суспільне Харків/Юлія Давидова

Раніше Влад навчався у загальноосвітній школі-інтернаті з дітьми, які мають порушення мовного апарату.

“Навчання в коледжі — це такий важливий перехідний період. Тому що одразу після школи їм важко йти до вищих навчальних закладів. В коледжі вони адаптуються, вони розкриваються, вони вступають у доросле життя”, — говорить куратор групи Катерина Горобець.

Після трьох років коледжу та навчання в університеті Влад може стати соціальним педагогом або працювати у реабілітаційному центрі. Юнак любить готувати. Але з майбутньою професією ще не визначився. Що йому до вподоби зараз — це самостійність, яку надали батьки і якої привчають у коледжі.

Що відомо

Понад 1000 дітей з інвалідністю навчаються в школах Харківщини, повідомив Суспільному заступник директора Департаменту науки і освіти облдержадміністрації Володимир Ігнатьєв. В регіоні існує понад 800 інклюзивних класів. Статистики, скільки людей з інвалідністю в області вступили до освітніх закладів вищого рівня, в обладміністрації не ведуть.

Юлія Давидова