“Заради дітей не шкода віддати ще одну ногу”: історія морпіха з Вінниччини, який підірвався на міні (ФОТО, ВІДЕО)

Веніамін Бондарчук. Фото: Суспільне Вінниця

Веніамін Бондарчук з Вінниччини підірвався на міні, коли вивозив поранених побратимів у боях на Миколаївщині. Торік пішов на строкову службу. Потрапив у морську піхоту. Потім почався повномасштабний наступ. З товаришами вони перші починали звільняти Херсонщину. Обороняючи країну від ворога, 20-річний морпіх втратив ногу, але не віру у перемогу. Свою історію він розповів Суспільному.

Суспільне Вінниця

Шкодую, що не брали їх у полон

“Хочеться взяти усіх їх у полон і запитати: Чому ви вдарити по моїй улюбленій Вінниці? Виродки вони, шкодую, що не брали їх у полон”, — каже Веніамін Бондарчук про ракетний обстріл Вінниці, який стався 14 липня.

Товариші по службі дали йому позивний “Бритва», бо лезом, каже, хотів голити чеченців, які у складі Росії вторглися на наші землі. Торік, тоді ще 19-річного юнака, призвали в армію. Після року служби, відправили боронити Одесу, за нею Миколаїв, а 27 травня — з товаришами пішли звільняти окуповану Херсонщину.

“Ми були в контрнаступі, звільнили одне село. Але там їх вистачало, вони бігли до Андріївки. Там нас розвалило серйозно. Ми почали відступати, нам треба було переукомплектуватися”, — розповідає юнак.

Суспільне Вінниця

Я одразу зрозумів, що став на міну

Веніамін вивозив поранених і загиблих побратимів, яких на війні називають “200-ті” і “300-ті”, і підірвався на міні, розповідає. Шоку, каже, не було, був при тямі і відчував нестерпний біль. Врятував, надав першу допомогу і вивіз хлопця друг на псевдо “Чава”. З ним товаришують із перших днів армії.

Суспільне Вінниця

“Я одразу зрозумів, що став на міну. Подивився: ноги немає. Кажу: “Що, Чава, немає ноги?”. Він каже, що так, плаче. Чава відразу перемотав ногу, і закинули мене в БМП і вивезли звідти”, — розповідає Веніамін.

Зараз хлопець у Вінниці проходить реабілітацію. Увесь час поруч із ним наречена Ліана. День, коли коханий подзвонив попрощатися, каже, не забуде ніколи.

“26 травня він попрощався зі мною. Каже: “Ти ж пам’ятаєш: я тебе люблю? Не плач”. А як? Повні очі сліз. 27 травня від тата дізналася, що Вєньці відірвало ногу”, — розповідає Ліана Могилюк.

Із польового госпіталю хлопець подзвонив дівчині і попросив забрати його.

“Запитав її, чи мене не кине. Каже: “Ти шо дурний, куди?”. Коротше, найкраща у мене дівчина. Ти повертаєшся неповноцінний, а вона все одно зі мною”, — каже Веніамін.

“Я готова була, що буде важко. Я, коли проводила його в армію, одразу йому сказала: “Ти не думай, я чекатиму. Якщо зараз ми пройдемо цей етап, то далі буде краще”, — каже Ліана.

Суспільне Вінниця

Це не дуже страшне поранення

Своє поранення юнак називає “несерйозним”.

“Якби й отак в мене не було ноги, то чого я інвалід? Інвалід — це коли нічого не можеш робити. А я можу все. Це не дуже страшне поранення. У нас був хлопець, який воював на двох протезах”, — каже Веніамін.

І щойно стане на протез, розповідає, повернеться на службу, аби помститися і за Вінницю, і за побратимів.

“Не можу це терпіти. Хочу помститися за друзів. Дуже багато загинуло товаришів. Дуже. 18-20 років. Не люблю про це говорити.

Суспільне Вінниця

Їхали ми на бойові дії. Там за 5 км бігали такі малі діти, які ні у чому не винні, і у нас потекли сльози. Заради них не шкода віддати ще одну ногу і життя: щоб у них було гарне майбутнє, щоб вони не бачили все це горе”, — каже морпіх.

Ліана і Веня після перемоги України планують весілля, на яке обіцяли покликати і нас. А ще пара мріє про сина.

Ольга Федоренко