Вона народилася із критично слабким зором, усього 5 відсотків. Та змалку не визнавала цієї вади. Добре вчилася в школі, била товстелезні окуляри, а одного разу навіть почубилася з однокласником, який поглузував з її короткозорості. Юлія Галінська. Її історія фінальна з циклу «Незламні». Свою запальну вдачу вона спрямувала в спорт.

Його скалічили три нещасні випадки. Немовлям — він випав із візочка. Дитиною — забився аж до зупинки росту ноги, а підлітком — втрапив під колеса машини. Численні черепно-мозкові травми, параліч руки та ноги. Лікарі казали, що бути йому в інвалідному візку довіку, а про улюблений футбол треба забути назавжди.

Його вигнали з басейну. Сказали, що інвалідам там не місце. І все це за півроку до вирішальних змагань у Ріо. Проте, він не зламався, не припиняв тренувань і став найтитулованішим українським паралімпійцем. Вісім разів сходив на п’єдестал і посів друге місце в загальному медальному заліку.

Її покинули наступного дня після народження, ще в пологовому, бо народилася з тяжкими фізичними вадами. Дитячий будинок, інтернат, пансіонат для літніх людей. І вирватися з цієї системи, здавалося б, неможливо. Однак, вона вирішила змінити своє життя.

Хтось з них перехворів на онкологію, хтось потрапив під машину, когось — покинули в дитбудинку через вроджені вади. У кожного з них своя складна історія, та жоден не зламався.

У середу, 23 вересня, відбудеться відкриття фотовиставки благодійного проекту «Незламні».

«Незламні» – це благодійний проект, який має на меті привернути увагу суспільства до проблем людей, які живуть із інвалідністю. Основними проблемами, з якими стикаються люди на візку – відсутність толерантного ставлення та тотальна архітектурна…