Вік людей, яких протезує Полтавське протезно-ортопедичне підприємство, зменшився до 20―25 років, а від того виріс попит на модернізовані протези, що дозволяють активно…

У селі Євгенівка, що на Миколаївщині, восени 2022 року під час окупації два брати підірвалися на міні “пелюсток”. Обидва чоловіки втратили ноги в результаті вибуху. На реабілітації в Норвегії їм встановили протези.

На Рівненщині триває будівництво нового корпусу лікувально-реабілітаційного центру. Тут надаватимуть допомогу пацієнтам з важкими черепно-мозковими та спінальними травмами.

У Києві благодійний фонд “Голуби миру” в рамках пілотного проекту “Безкоштовний інклюзивний транспорт для військових” запустив роботу таксі для ветеранів війни з важкими травмами.

Кількість людей із травмами війни зростає щодня. Серед постраждалих: українські воїни, діти, цивільні. Якісна медична та реабілітаційна допомога кожному — пріоритет Міністерства охорони здоров’я, адже ми прагнемо повернути якомога більшу кількість пацієнтів до повноцінного життя.

У Черкасах хочуть створити протезно-реабілітаційний центр для військових та цивільних, які отримали травми під час війни.

Керівник доброчинного фонду “Волонтерський фронт” Андрій Лихачов розповів Суспільному, що вже знайшов лікарів та партнерів для постачання протезів.

Від 20 до 50 тисяч українців втратили одну або кілька кінцівок з початку повномасштабної війни, пише The Wall Street Journal. Реальна ж кількість травмованих може бути ще вищою, оскільки протезування займає багато часу.

Дмитро Щебетюк – громадський діяч, спортсмен, блогер, мандрівник та засновник організації «Доступно.UA», що займається перевіркою українських міст на доступність.

У реабілітаційному центрі планують розмістити кабінет ЛФК, де буде обладнання для підвищення тонусу м’язів. Лікування проходитимуть військові з порушеннями легкого та середнього ступеня важкості. В одній із кімнат на стелі розмістять спеціалізоване підвісне обладнання для стабілізації хворих та навчання ходьби.

Гудуть бджоли. Пахне травами і медом чи воском. Бджолиний запах. Олексій Панченко відкриває кришку вулика, дістає раму зі стільниками, повними меду. На рамі копошаться бджоли, інші в’ються над вуликами і навкруги Олексія Івановича. А він навіть сітку на брилі не опускає. Правда, збоку димить невеличке кадило. Пасіка Олексія Панченка за хатою в саду, у Горобіївці…