«Часом я себе питаю: а навіщо це все мені? Інколи просто опускаються руки від безсилля, а потім згадую своїх дітей, радість у їхніх очах, шквал емоцій від майстер-класів чи екскурсій і починаю все заново – оббиваю пороги, прошу гроші», – розповідає Богдана дорогою, доки ми йдемо до будинку, де оселилася громадська організація «Золотий промінчик».