Адже бачили чимало запитів від нашої аудиторії. Розуміли, що ця професія може бути гарним стартом в кар’єрному відношенні для тих людей, які обирають віддалений чи гібридний формат роботи. Та й попит на ринку праці на професіоналів у цій сфері зараз досить значний.
Тож аргументів «за» було чимало. Але й питань теж виникало не менше. Головним, звісно, було те, кого обрати тренером на курс – практика чи теоретика?
Допомогу та підтримку ми знайшли в особі Анастасії Олійник, Project manager та people operations компанії LYFT, яка не лише підтримала нашу ідею провести подібне навчання для людей з інвалідністю, а й погодилася бути основною тренеркою на курсі. Основною, бо саме Анастасія запросила до викладання й кількох колег – практикуючих експертів з Big Tech компанії LYFT.
Й попри відключення електроенергії та обмеження доступу до інтернету, навчальний курс, що тривав протягом місяця, завершено. 65% учасників, які реєструвалися на курс, отримали сертифікати. А ми, у Фонді, – безліч вдячних відгуків!
Проте наскільки важким був він для лекторів, як успішній проєктній менеджерці вистачило снаги поєднувати роботу та викладацьку діяльність ми й поговорили з пані Анастасією.
-Насте, наскільки важко було погодитися на участь в навчальному курсі для людей з інвалідністю?
-Я з тих людей, які намагаються будувати інклюзивне суспільство, починаючи з себе. Я розумію, що у кожного є свої особливості, які просто треба навчитись приймати🙂 Тому я створювала базовий курс для людей, які вирішили змінити свою професійну діяльність та відкрити для себе нові горизонти.
-Під час курсу кілька лекцій читали ваші колеги. Що було найбільшою мотивацією для них доєднатися до навчального курсу?
-Моїм колегам дуже сподобалась ідея створення подібного курсу, тому вони самостійно проявили ініціативу і охоче погодились провести кілька лекцій. За що їм велика вдячність. Я лише організувала їх роботу та виступ, допомагаючи з контентом.
-Чи була складною для вас робота на курсі?
-Звісно, складно було поєднувати створення курсу «з нуля» та основну роботу. Але найскладнішим все ж було уникати технічних термінів та англомовних слів (це прояв професійної деформації), бо я мала на меті створити курс, що буде доступним для будь-якої аудиторії.
-На період навчання припали масові обмеження електроенергії по всій країні, багато учасників не могли вчасно доєднуватися до лекцій…
-Ми живемо в таких умовах вже більше двох років, тому це зовсім не проблема. Я звикла сприймати це як обставини, а не перешкоди. Тому навіть не звертала на це увагу. Високий рівень організації часу – те, що завжди мене рятує.
-Значна частина тих, хто пройшов навчання від початку до кінця, планують працювати в проєктному менеджменті. Як ви гадаєте, які в них перспективи?
-Нова професія – це чистий лист, на якому людина сама малює свій шлях. Я переконалася на власному досвіді, що велике бажання, віра у себе та впевнені кроки до мети, допоможуть досягти бажаного. Власне, курс – це лише 10% базових знань, завдяки яким люди зрозуміли хоча б теоретично, чим займається проектний менеджер. Проте повноцінний досвід, звісно, отримується на практиці. Моя порада – шукати профільну роботу і не боятись. Та пам’ятати, що не всі знаходять роботу мрії з першого разу. Не варто опускати руки за перших же невдач.
-А було щось таке, що здивувало вас під час навчання?
-Мене потішила доволі висока активність аудиторії та величезна кількість позитивних відгуків. Це найкраща нагорода для лектора. Тому я дуже щаслива, що могла поділитись своїми знаннями, та дуже сподіваюсь, що кожен з групи, хто захоче стати проектним менеджером, обов’язково знайде свою омріяну роботу.
А Благодійний фонд АІК щиро вдячній пані Анастасії та її колегам за цікавий та корисний курс, завдяки якому багато хто з учасників зміг змінити вектор свого професійного життя!
