Втратив обидві ноги на війні: у Львові захиснику з Трускавця зробили протези з електронними колінами

Фото: UNBROKEN

Втратив обидві ноги, коли ворожий танковий снаряд влучив прямо в бліндаж. Нині – за 5 місяців після поранення і ампутації – воїн зробив свої перші кроки

Історію лікування захисника розповіли у центрі “Незламні”, передає “Еспресо.Захід“.

Іван ніс службу на Запоріжжі та Донеччині

41-річний захисник Іван Голик родом із Трускавця. Новина про велику війну заскочила чоловіка за кордоном, де він працював будівельником. І вже наступного дня після повномасштабного вторгнення Іван був вдома і стояв в черзі до військкомату. Але відразу до ЗСУ його не взяли. Лише за три місяці чоловік таки зміг доєднатися до війська та поповнив лави 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади.

Іван ніс службу на Запоріжжі та Донеччині. З огляду на рід військ, він не може розголошувати, які саме задачі виконував на фронті. Лише коротко говорить про один зі своїх бойових виходів: “Гранатами перекидувалися з ворогом, як яблуками”.

Важкого поранення боєць ДШВ зазнав цьгоріч у лютому

Іван перечікував у бліндажі масований ворожий обстріл. Аж раптом – поруч прилітає та розривається танковий снаряд. “Ноги мені відірвало відразу – разом з берцями”, – каже захисник. Без стоп та з купою уламків в ногах Іван накладає собі турнікети вище колін. Увесь час до евакуації – а це цілих 9 годин – захисник залишався при тямі. Свідомість втратив уже в медеваку, а отямився аж в Дніпрі.

Довелося ампутувати дві кінцівки

Аби врятувати життя важкопораненого бійця, в якого вже почали відмовляти нирки, лікарям довелося ампутувати йому кінцівки на рівні стегон. Після тривалого лікування у Дніпрі та Києві на реабілітацію та протезування Івана скерували до Львова – у центр “UNBROKEN”:

“З нашими фізичними терапевтами пацієнт займається вже 4 місяці. Спершу вони готували захисника до протезування, а тепер допомагають йому опанувати ходьбу на штучних кінцівках. Протези Івана мають електронні колінні вузли, які дозволяють максимально відтворити природні рухи”.

Катерина Бенюк