Нацгвардійцю 14-ї бригади «Червона Калина» Олександру з позивним Хрест 32 роки. До початку повномасштабного вторгнення працював майстром на заводі на Харківщині й жив мирним життям. Але напад ворога змусив взятися за зброю. 24 лютого 2022 року Олександр без вагань мобілізувався. Цей день став для нього не лише початком служби, а й новою главою в його житті.
«Я любив свою роботу, але коли розпочалась війна, я зрозумів, що моя країна потребує захисників. Тож я не міг залишитися осторонь, коли моє рідне місто почали обстрілювати», — згадує гвардієць.
Під час служби на фронті Олександр усвідомив, що його філософія «якщо падаєш, потрібно швидше встати та йти далі» стала його життєвим кредо.
«Кожен день був випробуванням, але я знав, що ми боремося за нашу землю», — говорить він, згадуючи численні бої та небезпечні ситуації.
Героїзм Олександра яскраво проявився під час виконання одного з бойових завдань у грудні 2023 року. Під час операції з розвідки та знищення ворожих позицій його підрозділ потрапив під масований обстріл. Нацгвардієць отримав поранення ноги.
«Я пам’ятаю, як мене вразило. Біль пронизував усе тіло. Але я чув приглушені крики побратима Шамана: «Ти можеш, повзи до мене, терпи далі!» Це стало моїм стимулом», – згадує чоловік.
Коли біль став нестерпним, Олександр закурив цигарку та спробував заспокоїтися.
«Треба думати про те, що буде далі», — сказав він своїм товаришам. «Може, ноги й не буде, але я все ще тут. Будемо далі служити».
Це стало для нього моментом усвідомлення: попри поранення, він залишається частиною команди.
Шість місяців реабілітації пройшли в боротьбі з болем і страхами.
«Найбільший страх полягав у втраті кінцівки. Я думав: «А як же спорт? Як же життя?» Але потім зрозумів, що це не кінець», — зізнається він.
Завдяки новим протезам Олександр сьогодні може не лише ходити, а і продовжувати займатися спортом.
«Це як новий шанс на життя», — говорить він з усмішкою.
Одразу після реабілітації чоловік повернувся на службу в підрозділ до своїх побратимів – у роту розвідки, де поставив собі нову ціль.
«Я хочу служити до перемоги. Хтось має це робити. Кожен день я прокидаюсь з думкою про перемогу. Я вірю в нашу силу», – впевнено каже незламний гвардієць.
Олександр також не забуває про свої захоплення. Легка атлетика та футбол завжди були його пристрастями. Сьогодні Олександр є прикладом сили волі та незламності.
«Спорт допомагає мені залишатися в формі та тримати голову ясною. Я хочу бути прикладом для хлопців, які наразі живуть із протезами», — ділиться думками розвідник.
Його мрія про власний бізнес після перемоги стає все ближчою:
«Я знаю, що життя триває, і попереду ще багато можливостей. Моя історія — це історія кожного з нас на шляху до перемоги», — підсумовує Олександр, нагадуючи всім про важливість єдності та мужності у боротьбі за свободу.
Його шлях — це шлях героїзму та відданості, який надихає багатьох на боротьбу за краще майбутнє.
Група інформації і комунікації Західного ТУ НГУ