Костянтин Целіков. Йому лише 23, і він – ветеран війни. Живе з сім’єю в Корюківці. Нещодавно заступниця голови Корюківської РДА Юлія Сита зустрілася з ним у ветеранській майстерні, куди чоловік планує влаштуватися на роботу.
Костя родом із селища Вороновиця на Вінниччині. З початком повномасштабної війни свідомо пішов у військо добровольцем. Служив стрільцем-кулеметником. Захищав прикордоння Чернігівщини. На Харківщині дістав важке поранення в результаті. Своє життя воїн зберіг лише завдяки вдало накладеним турнікетам. Але нижні кінцівки довелося ампутувати.
А далі – тривале лікування, відновлення, перша група інвалідності і життя на протезах. Здолати нову реальність допомогли дружина та діти. А відчуття землі під ногами повернула робота.
За фахом Костя зварювальник. До війни працював майстром із художньої обробки каменю. Нині проходить стажування у ветеранській майстерні коваля Дениса Мостовича, освоює слюсарну обробку ножів. Це той випадок, коли ветеран підтримав ветерана.
Денис вважає, що кожен зобов’язаний таким людям. Костю забирає на роботу і відвозить додому своїм авто. Планує адаптувати під нього робоче місце, придбати зручне крісло для комфортної роботи, а з часом – змінити дерев’яну підлогу в майстерні на плитку. Одним словом – прибрати бар’єри, які заважають почуватися людині комфортно.
Нещодавно Костянтин Целіков став на квартирний облік. Заступниця голови Корюківської РДА Юлія Сита наголосила на тому, що він, як і всі ветерани, з будь-яких питань можуть звертатися до фахівця із супроводу ветеранів війни і демобілізованих осіб. Наразі у Корюківці одна така фахівчиня. І працює вона у приміщенні лікарні.
Стати на ноги без обох кінцівок можна. Якщо поруч ті, хто розуміє. І якщо немає бар’єрів. «Ось чому важливо ще більше уваги приділяти стратегії безбар’єрності, ініційованій першою леді Оленою Зеленською, – наголошує Юлія Сита. – Щоб зручно було всім. І ветеранам на протезах також».





