У цьому переконаний 27-річний боєць Тодор Клим, який втратив на війні ногу і нині проходить реабілітацію та протезування у Центрі UNBROKEN.
Тодор із буковинського селища Долішній Шепіт вперше одягнув військовий однострій у 2019 році. Спершу строкова служба, потім контракт і участь у бойових діях на сході України. За рік до повномасштабного вторгнення хлопець вирішив спробувати пожити цивільним життям. Але вже 24 лютого 2022 року мусив знову стати на захист країни.
«Я не задумуючись пішов, бо вважав, що краще зупинити війну там, ніж дозволити їм просунутися далі. Це була моя мотивація», — каже Тодор.
Понад два роки він воював у складі 107-ї окремої бригади ТрО, у батальйоні під назвою «Бойові гуцули». Був на Харківщині, Донеччині та Луганщині, де і отримав поранення. Це сталося минулої осені.
«Я виносив дрон, аби зачепити на нього скид. Вибіг з бліндажа, дві секунди і чую вибух, звук FPV і все… Далі пробую встати, а не можу. Відчував, що нога була повністю набік. Спершу було відчуття, ніби за декілька хвилин мене вже не стане», – розповідає захисник.
Після стабпункту пораненого бійця доправили до харківської лікарні, де йому ампутували ліву ногу та великий палець на правій. Каже: «Я прокинувся в лікарні. Думав, що це сон. Розплющив очі, дивлюсь – біла стеля, думаю, я ж в бліндажі. Бачу ноги: однієї нема, друга перебинтована. Вважав, що це вже край, я не хотів мати ампутацію і думав краще нехай мене щось вб’є, ніж я залишусь без ноги».
Ставлення до травми у Тодора змінилося вже під час перебування у Центрі UNBROKEN. Ось що розповідає про цей переломний момент:
«Я у Львові місяць часу просто лежав і не хотів нічого, а дружина привезла крісло колісне і сказала просто: «Давай потроху пробувати рухатись». І я почав бачити як відновлюються хлопці в UNBROKEN і зрозумів, що з ампутацією можна жити – і жити щасливо».
У Львові Тодор перебуває вже понад 9 місяців. Спершу наші хірурги боролися з інфекцією, щоб запобігти ще вищій ампутації ноги. І, на щастя, їм вдалося цього уникнути. Паралельно з пацієнтом працювали фізичні терапевти, а згодом почали готувати його тіло до майбутнього протезування. І нещодавно Тодор нарешті отримав свою штучну кінцівку і нині опановує ходьбу на ній.
Увесь цей час поряд із пацієнтом перебувають його дружина та донечка Таїсія. Скоро дівчинці виповниться 3 рочки. Перші два Тодор пропустив через війну. Тож воліє надолужити втрачене, повернутися після завершення реабілітації в рідне селище на Буковині та більше часу проводити з дитиною.
А ще ветеран мріє піти в похід. «Я хочу кинути собі виклик, адже одна справа ходити на протезі по місту – інша в гори».
UNBROKEN Ukraine: лікуємо, реабілітуємо, протезуємо українців в Україні. До складу Першого медоб’єднання Львова.