Стадіон отримав сучасне футбольне поле з трибунами, спортивний комплекс для тренувань тощо. Фото: Даша Гришина
«ЛокоЧоко» стане новим спортивним осередком Солом’янського району, де поруч зможуть тренуватися як діти, так і ветерани, а спорт стане одним із шляхів до відновлення та психологічної підтримки, інформує «Вечірній Київ».
У середу, 10 вересня, в Солом’янському районі столиці відкрили відновлений стадіон на Чоколівці, який отримав нову назву — «ЛокоЧоко». Це перший в Україні повністю безбар’єрний та інклюзивний спортивний простір, доступний для мешканців району, військових, ветеранів та молоді.
Проєкт реалізували за фінансування Фонду Говарда Баффетта, а координувала відновлення «Укрзалізниця».
НОВІ МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ СПОРТУ
Тривалий час стадіон перебував у занедбаному стані, а тепер отримав нове життя з важливою соціальною місією — стати місцем адаптації через спорт для ветеранів, військових і молодого покоління.
«Цей стадіон на Чоколівці десятки років був занедбаним. Сусідня школа розповіла нам, що дітям ніде зіграти у футбол. Ми поділилися цією історією з Говардом, і він підтримав створення такого інклюзивного спортивного простору. Це місце тепер допомагатиме дітям і ветеранам, тим, хто повертається з війська чи має поранення, адаптовуватися через спорт», — розповів голова правління «Укрзалізниці» Олександр Перцовський.
За його словами, сьогодні на фронті служать близько 12 000 залізничників, а півтори тисячі вже повернулися. Саме тому створення подібних просторів важливе не лише для киян, а й для ветеранів.
Стадіон отримав сучасне футбольне поле з трибунами, спортивний комплекс для тренувань, універсальні майданчики для піклболу, баскетболу та волейболу, вуличні тренажери, санітарні зони та зручності.
ДУМКА ВЕТЕРАНІВ ТА СПОРТСМЕНІВ
Серед перших відвідувачів — ветеран Артем Ковальчук, боєць 112-ї бригади ТрО. Із початку повномасштабного вторгнення він обороняв Київ, а згодом воював на Харківщині та Донеччині. У березні 2023 року під Бахмутом отримав тяжке поранення.
Ветеран Артем Ковальчук, боєць 112-ї бригади ТрО
«Ой, багато операцій, я навіть не рахував. Спочатку ампутація, потім реампутація, витягували уламки… Довгі місяці в госпіталях, нове життя, так би мовити», — пригадує Артем.
Більше року тому він отримав протез. Попри пережите, активно займається спортом: постійно тренується, бере участь у змаганнях. Зокрема, разом із командою ветеранів виборов друге місце у змаганнях з драгонботів, лише трохи поступившись діючим військовим.
Про новий комплекс ветеран говорить із вдячністю, але й звертає увагу на недоліки: «Чесно? Це не покриття для гри в баскетбол на кріслах колісних. Сядьте в крісло, спробуйте проїхатись по цій поверхні, а потім по звичайному паркету — відчуєте різницю».
Попри це, Артем підкреслює важливість появи безбар’єрних просторів: «Добре, що такі комплекси відкриваються. Це шанс для нас постійно тренуватися, відновлювати сили й знаходити новий сенс у спорті».
Схожу думку висловив і Андрій, гравець збірної України з баскетболу на кріслах колісних. Він теж звернув увагу на покриття майданчика: «Ну, тут трохи незручно, бо поверхня не така. Вона повинна бути гладкою, як паркет, а тут більш чіпка».
Андрій, гравець збірної України з баскетболу на кріслах колісних
Попри зауваження, Андрій планує відвідувати новий комплекс:
«Якщо будуть запрошувати — буду їздити. Я граю в команді, тож як буде їхати команда, то поїду разом із ними».
Андрій родом із Донеччини, після початку війни у 2014 році переїхав до Ірпеня, згодом — до Бородянки, де мешкає зараз. У спорт прийшов у 2020 році, коли його запросили до баскетбольного клубу «Київські Леви». Сьогодні він — гравець національної збірної України.
«Ми нещодавно здобули друге місце на міжнародних змаганнях у Болгарії. Незабаром вирушаємо до Латвії», — розповідає баскетболіст.
***
Відновлення «ЛокоЧоко» стало не лише символом повернення до життя занедбаного простору, а й прикладом того, як інфраструктура може працювати на відновлення людей.
Тут спорт поєднує покоління, допомагає ветеранам у реабілітації та створює умови для розвитку молоді. Укрзалізниця разом із партнерами підкреслює: навіть у час війни інвестиції в безбар’єрні простори — це інвестиції у майбутнє громади та країни.
Даша Гришина
Фото та відео — авторки.