Цукровий діабет — це хронічне захворювання, яке може суттєво впливати на здоров’я та повсякденне функціонування людини. Ускладнення, що виникають при діабеті, можуть обмежувати здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, спілкування, навчання чи трудової діяльності.
З 2025 року в Україні впроваджено новий підхід до визначення інвалідності — через оцінювання повсякденного функціонування людини. Його мета — не просто видати довідку, а зрозуміти, як захворювання впливає на життя конкретної людини, і за потреби — надати їй підтримку: навчання новій професії, можливість стороннього догляду, адаптації робочого місця, соціальних виплат або інших форм допомоги.
Типи діабету: чим відрізняються і як це впливає на перебіг
Цукровий діабет буває різних типів, але найпоширенішими є діабет 1 та 2 типу.
Цукровий діабет 1 типу (ЦД1) зазвичай виникає в дитячому, підлітковому або молодому віці та пов’язаний з аутоімунним ураженням клітин підшлункової залози, що виробляють інсулін. Цей тип діабету завжди вимагає щоденного введення інсуліну.
Цукровий діабет 2 типу (ЦД2) найчастіше розвивається у дорослому віці. Він може тривалий час протікати безсимптомно, лікується дієтою, зміною способу життя, цукрознижуючими препаратами та інсуліном.
Також існують інші типи діабету — зокрема, моногенні форми (MODY), гестаційний діабет, індуковані хімічними речовинами або ураженням підшлункової залози.
Хоча всі типи діабету об’єднує порушення обміну глюкози, у питанні встановлення статусу інвалідності ключовим є не сам діагноз, а ступінь впливу захворювання на повсякденне життя людини. Оцінюється не хвороба чи її причини, а те, чи обмежує вона здатність до самообслуговування, орієнтації, пересування, навчання або праці. Саме тому підхід до кожної людини є індивідуальним.
Ускладнення, які впливають на повсякденне життя
Цукровий діабет сам по собі не завжди призводить до суттєвих порушень функціонування. Однак ускладнення, які виникають на його тлі, можуть істотно впливати на здатність людини до самостійного життя та праці.
Гострі ускладнення включають:
- гіпоглікемії та важкі гіпоглікемії (зниження рівня глюкози в крові), які потребують сторонньої допомоги та/або звернення до медичних закладів
- діабетичний кетоацидоз,
- гіперглікемічні, та інші коми.
Ці стани можуть бути небезпечними для життя, потребують невідкладної медичної допомоги та можуть обмежувати людину в побуті чи на роботі, особливо якщо вона не здатна вчасно розпізнати симптоми або надати собі допомогу.
Хронічні ускладнення розвиваються поступово, але мають більш стійкий і тривалий вплив на якість життя. До них належать:
- діабетична нейропатія (втрата чутливості, біль, слабкість м’язів),
- нефропатія (порушення функції нирок),
- ретинопатія (ураження сітківки ока),
- ураження судин головного мозку, серця, нижніх кінцівок (що може призводити до інфарктів, інсультів, ішемії, гангрени),
- діабетична стопа,
- ампутації,
- когнітивні порушення, включно з деменцією.
- інші хронічні ускладнення
Такі ускладнення найчастіше стають причиною суттєвих порушень життєдіяльності — людина може втратити повноцінну здатність самостійно пересуватись, орієнтуватись, обслуговувати себе або продовжувати професійну діяльність.
Роль контролю глюкози: чому це має значення
Одним із ключових факторів, який враховується при оцінюванні впливу діабету на повсякденне життя, є стан глікемічного контролю — тобто, наскільки стабільним є рівень глюкози в крові та наскільки ефективно людина управляє своїм захворюванням.
Контроль оцінюється за такими показниками:
- рівень глюкози в крові натще
- щоденна глюкометрія — вимірювання рівня глюкози протягом дня;
- рівень глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) — відображає середній рівень глюкози за останні 2–3 місяці.
Високі або нестабільні показники вказують на ризик розвитку ускладнень і можуть свідчити про важкий або неконтрольований перебіг захворювання. Це є обтяжуючим фактором при оцінюванні повсякденного функціонування людини.
Разом із тим, глікемічний контроль — це не лише цифри. Він також показує рівень залученості самої людини в процес лікування: наскільки вона здатна дотримуватись режиму інсулінотерапії, дієти, фізичної активності, регулярно перевіряти рівень глюкози. У деяких випадках ефективний контроль можливий лише за участі інших людей — родичів, доглядальників або медичних працівників.
Тому оцінка стану контролю допомагає експертній команді краще зрозуміти характер перебігу захворювання, його потенційні наслідки і можливості корекції лікування в майбутньому.
Як саме оцінюється вплив діабету на життя
У новій системі статус інвалідності не визначається лише на підставі діагнозу. Основою для рішення є оцінювання повсякденного функціонування людини — тобто, аналіз того, як саме захворювання впливає на її здатність жити самостійно, пересуватись, працювати, навчатися та спілкуватися.
Оцінювання проводиться за критеріями життєдіяльності, до яких належать:
- здатність до самообслуговування (вмивання, одягання, харчування, гігієна тощо),
- здатність до пересування (в межах дому, на вулиці, користування транспортом),
- здатність до орієнтації (у просторі, часі, ситуаціях),
- здатність контролювати поведінку,
- здатність до спілкування (вербального, невербального),
- здатність до навчання (сприйняття й обробка інформації),
- здатність до трудової діяльності (фізичної або інтелектуальної).
Під час оцінювання експертна команда враховує не лише сам факт наявності діабету, а всі пов’язані з ним обставини:
- ускладнення (їх наявність, ступінь вираженості, частота, наслідки),
- стан глікемічного контролю,
- особливості лікування (інсулінотерапія, використання помпи, потреба в постійному нагляді),
- динаміку стану — чи погіршується функціонування, чи є можливість стабілізації.
Такий підхід дозволяє об’єктивно оцінити, наскільки цукровий діабет обмежує життя конкретної людини, і прийняти рішення про потребу в підтримці.
Індивідуальні фактори, які мають значення
Оцінювання повсякденного функціонування враховує не лише медичні показники, а й життєвий контекст людини. Тобто, як саме захворювання впливає на її конкретні обставини — професію, рівень самостійності, потребу в догляді, спосіб життя.
Одні й ті ж ускладнення можуть мати різний вплив на різних людей. Наприклад:
- легка сенсорна нейропатія у вигляді зниження чутливості пальців може не мати критичного значення для офісного працівника або викладача, але вона ж може повністю унеможливити виконання професійних обов’язків для хірурга, перукаря, вишивальника чи музиканта, де точність дрібної моторики є визначальною.
Так само людина, яка живе одна й потребує щоденного контролю глюкози та ін’єкцій інсуліну, може опинитися у значно вразливішому становищі, ніж людина з тими ж ускладненнями, але з постійною підтримкою з боку родини або доглядальника.
Саме тому система оцінювання передбачає індивідуальний підхід: враховується не лише клінічна картина, а й те, як вона впливає на реальне життя конкретної людини.
Комплексний підхід замість формальних рішень
Сучасна система встановлення статусу інвалідності передбачає комплексну оцінку, а не автоматичне рішення на підставі діагнозу чи окремої ознаки.
Цукровий діабет — складне захворювання, яке може мати різний перебіг і наслідки в кожної людини. Тому жодна медична ознака — навіть наявність ускладнень або високого рівня глюкози — не є самостійною підставою для встановлення інвалідності.
Рішення ухвалюється на основі всебічної оцінки, яка включає:
- перебіг захворювання;
- наявність і вираженість ускладнень;
- ефективність контролю;
- особливості лікування;
- індивідуальні життєві обставини людини.
Такий підхід дозволяє врахувати реальні потреби кожної людини та прийняти рішення, яке буде не лише юридично обґрунтованим, а й справедливим з точки зору впливу захворювання на обмеження життєдіяльності.
Скільки людей із діабетом вже пройшли оцінювання
За даними електронної системи оцінювання повсякденного функціонування, з початку її запровадження:
- 13 921 людина з діабетом пройшла процес оцінювання;
- статус інвалідності було встановлено у 11 584 випадках;
- у 1 242 випадках інвалідність не була встановлена, або була скасована;
- у 1 095 випадках рішення не приймалося через іншу мету для направлення (оновлення ІПР тощо).
Серед них:
- 3 890 людей зверталися вперше:
- у 3 034 випадках встановлено статус інвалідності;
- у 433 випадках статус не було встановлено;
- у решті випадків рішення щодо інвалідності не приймалося, оскільки звернення стосувались інших питань — наприклад, призначення допоміжних засобів реабілітації тощо.
- 10 030 людей проходили повторне оцінювання:
- у 809 випадках інвалідність не була продовжена;
- в інших випадках статус було підтверджено або звернення стосувалися не встановлення інвалідності, а інших напрямів підтримки.
Розподіл за типами діабету:
- Цукровий діабет 1 типу: звернулися 6 931 людина, з яких лише 682 не отримали статусу інвалідності.
- Цукровий діабет 2 типу: звернулися 6 908 людей, з яких лише 550 не отримали статусу.
Процедура оцінювання може бути повторена за ініціативою самої людини або у разі змін у стані здоров’я, що впливають на повсякденне функціонування.