Представники ЮНЕСКО та Міністерства культури України відзначили прогрес у напрямі безбар’єрності культурної спадщини.
Ініціативи спрямовані на те, щоб зробити історичні об’єкти доступними для всіх, зокрема ветеранів і людей з інвалідністю, зберігаючи при цьому автентичність пам’яток. На цьому наголосили учасники круглого столу “Забезпечення доступності об’єктів культурної спадщини для маломобільних груп населення”, що відбувся в Укрінформі.
Заступниця міністра культури України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Анастасія Бондар наголосила, що питання доступності культурних об’єктів – це не лише про фізичний доступ, а про гідність, відкритість і самоповагу суспільства.
Анастасія Бондар
«Це мова про доступ до нашої культурної спадщини, до того, що формує нашу ідентичність. Ми повинні відкривати себе не лише світові, а й самим собі. Доступність має бути абсолютно усіх форм – не тільки фізична доступність, звичайно, і інформаційна доступність, і сенсорна, і будь-яка інша, і цифрова, і соціальна, і економічна, всі абсолютно види доступності, які зараз у нашій країні активно розвиваються», – зазначила Бондар.
Вона підкреслила, що нині в Україні налічується близько 120 тисяч об’єктів культурної спадщини, з яких близько 2 тисяч мають статус національного значення. Бондар додала, що Україна має значні успіхи у своєму русі до безбар’єрного середовища, зокрема завдяки допомозі партнерів.
«Це важке завдання – знайти баланс між збереженням автентичності та забезпеченням безбар’єрності. Але зміни необхідні. Ми хочемо розробити національний план дій, щоб поступово, крок за кроком, наближати всі об’єкти спадщини до стандартів доступності», – додала заступниця міністра.
Водночас начальниця відділу політики безбар’єрності Міністерства культури Леся Хемраєва зауважила, що метою національного плану дій є створення умов для рівного, безперешкодного та безпечного доступу всіх громадян до об’єктів культурної спадщини України з урахуванням принципів безбар’єрності, універсального дизайну та інклюзії.
За її словами, важливими складовими Плану є просвіта та зміна суспільного ставлення до доступності повноцінно впровадити моніторинг об’єктів культурної спадщини.
Фото: Леся Хемраєва
«Також було б доцільно, щоб працівники установ культури, співробітники об’єктів національної та місцевої спадщини пройшли навчання з питань забезпечення доступності. Це є важливим кроком, який варто передбачити в національному плані дій», – додала посадовиця.
Своєю чергою керівниця представництва ЮНЕСКО в Україні К’яра Децці Бардескі підкреслила, що робота над темою безбар’єрності культурної спадщини є складовою спільної місії організації.
К’яра Децці Бардескі
«Ми розпочали співпрацю з Міністерством культури у 2024 році, і вже бачимо конкретні результати. Йдеться не лише про доступ до культурних об’єктів, але й про повагу до гідності людини. Це цінність, яку поділяє і ЮНЕСКО, і українська держава», – наголосила Бардескі.
Заступник міністра культури України Іван Вербицький акцентував, що збереження спадщини має розглядатися не як «законсервування минулого», а як основа для розвитку суспільства.
Іван Вербицький
«Нам потрібно дивитися на спадщину не лише як на частину минулого, а як на складову теперішнього і майбутнього. А це означає, що ми маємо говорити не тільки про її збереження, а й про розвиток, зокрема – через забезпечення безбар’єрності. Питання доступності – одне з ключових у цій дискусії. Ми не можемо ігнорувати його, шукаючи виправдань, чому старовинні будівлі, зведені сотні років тому, нібито не можуть бути доступними. Для кожного об’єкта існують свої унікальні рішення, але принцип доступності має бути забезпечений усюди – настільки, наскільки це можливо з урахуванням автентичності пам’ятки», – зазначив Вербицький.
У цьому контексті він підкреслив, що необхідно працювати у кількох напрямках: фахові дискусії та обмін міжнародним досвідом, а також нормативна робота.
Своєю чергою заступник міністра у справах ветеранів України Фархад Фархадов зазначив, що тема адаптації об’єктів культурної спадщини для маломобільних груп населення – надзвичайно актуальна.
Фарад Фархадов
«Ми особисто відчули цю потребу, коли на початку року до нас почали звертатися ветерани та підприємці, які хотіли облаштувати історичні будівлі з урахуванням принципів безбар’єрності. Проте вони стикалися з двома основними проблемами – високою вартістю робіт та тривалими дозвільними процедурами. Саме тому спільно з Міністерством культури України та Міністерством розвитку громад і територій ми напрацювали зміни до законодавства, які вивели роботи з облаштування засобів безбар’єрного доступу з переліку тих, що потребують отримання дозволу та введення в експлуатацію. Це стало першим кроком на шляху підтримки ветеранів, зокрема тих, хто отримав інвалідність внаслідок війни», – підкреслив Фархадов.
Він нагадав, що нещодавно було ухвалено постанову про запуск експериментального проєкту, спрямованого на допомогу людям, які частково або повністю втратили зір. Ініціатива передбачає навчання таких осіб користуватися шрифтом Брайля, орієнтуванню в просторі, самообслуговуванню, а також навчання персоналу – як правильно надавати послуги людям із порушенням зору. Ще один напрям – навчання громад і облаштування безбар’єрного простору в громадах для категорії ветеранів, які того потребують.
Водночас менеджерка проєктів Офісу підтримки відновлення при Міністерстві культури України Наталія Хілько презентувала дослідження «Безбар’єрний доступ до культурної спадщини: дослідження практик інших країн».
Метою є дослідження міжнародних практик, нормативних підходів та технологічних рішень, які відображають ставлення країни до безбар’єрності в контексті інклюзивності культурного простору та оцінка можливості адаптації світових стандартів до українського контексту з урахуванням автентичності об’єктів та чинного законодавства України.
За її словами, проблемами доступності об’єктів культурної спадщини є те, що більшість об’єктів культурної спадщини та нововиявлених пам’яток досі не відповідають вимогам безбар’єрного середовища, що обмежує доступ до них людей із порушеннями мобільності, а відсутність пандусів, ліфтів, тактильної навігації та адаптованих санітарних приміщень створює архітектурні, інформаційні й психологічні бар’єри.
Наталія Хілько
«Ми вивчили досвід Німеччини, Італії, Канади, Польщі та Іспанії, щоб зрозуміти, як адаптувати їхні підходи до безбар’єрності до українських реалій», – зауважила Хілько.
Автори дослідження пропонують внести зміни до законодавства. Зокрема, у Законі України «Про охорону культурної спадщини» пропонують: визначити доступність як складову культурної цінності, а не лише технічну вимогу; ввести поняття «реверсивного втручання» для адаптаційних рішень у пам’ятках; передбачити обов’язкове погодження адаптаційних рішень з урахуванням принципів безбар’єрності; додати норму про участь осіб з інвалідністю у процесах планування та оцінювання адаптацій.
У Законі «Про основи соціальної захищеності осіб інвалідністю» пропонується розширити поняття доступності на сферу культурної спадщини; визначити обов’язок органів місцевого самоврядування забезпечувати доступність історичних об’єктів; ввести механізми моніторингу та звітності щодо доступності культурних установ.
Водночас Державні будівельні норми (ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель | споруд») пропонується доповнити наступними положеннями: додати окремий розділ щодо адаптації пам’яток архітектури з урахуванням принципів реверсивності, мінімального втручання та візуальної узгодженості; включити рекомендації щодо використання цифрових рішень (віртуальні тури, аудіонавігація) як альтернативних форм доступу.
Своєю чергою у Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» пропонується: ввести обов’язкову розробку планів усунення архітектурних бар’єрів для об’єктів культурної спадщини; визначити процедуру погодження таких планів із відповідними охоронними органами.
Окрім того, постанову Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру нерухомих пам’яток України» пропонується доповнити параметрами доступності (як обов’язковий елемент реєстраційної інформації), а також передбачити інтеграцію даних про доступність у відкриті цифрові платформи.
Фото: Володимир Тарасов/Укрінформ