Сержант із позивним Генрі до 2022 року працював програмістом і ніколи не служив у ЗСУ. Та з першого дня великої війни став до лав оборонців. Нині він командир дронового підрозділу на Харківщині, який навіть після втрати кінцівки повернувся на службу, передає «Слобідський край».
Історію військовослужбовця розповіли у пресслужбі 41-ї окремої механізованої бригади.
Сержант із позивним Генрі пройшов шлях від цивільного програміста до командира взводу безпілотних систем 41-ї окремої механізованої бригади, що служить у Харківській області. Він батько чотирьох дітей, який ніколи раніше не служив у ЗСУ.
До війни Генрі працював айтішником і за станом здоров’я не проходив військову службу. Але 25 лютого 2022 року, наступного дня після повномасштабного вторгнення, добровольцем пішов до війська. Саме тоді вперше в житті підняв у небо дрон.
«Командир приніс мені, здається, Mavic 2 і сказав: розберись, бо завтра будеш ним літати! Це було під час захисту Київщини. Я знайшов пілота, він проінструктував, які важелі та кнопочки натискати. Тоді я ще трошки поганяв у повітрі – і все. Наступного дня ми вже вилетіли у бій – розвідати базу, де зачаїлися вороги. Побачили дуже цікавий будиночок, де була схованка мінометників. За нашими даними, туди дуже скоро успішно «прилетіло»!», – розповів військовий.
Військовий разом із побратимами боронив Соледар та Бахмут, де отримав важке поранення, унаслідок якого втратив кінцівку. Але після тривалого лікування та отримання інвалідності – повернувся на службу. Надалі Генрі воював у Куп’янську, Часовому Яру, Торецьку, на Сумському напрямку, а також брав участь у Курській наступальній операції.
Один з епізодів війни згадує з усмішкою. Каже, під час вуличного бою ворог заховався у гаражі й щільно зачинив ворота.
«У хлопців на Mavic була причеплена граната, яка в принципі мало могла зашкодити тому гаражу. Але була команда вдарити, хоча б відбити бажання виходити з того гаража. Ворота у гаражі були зачинені, але між ними і дахом був невеличкий просвіт. Хлопці ювелірно влучили саме у той отвір. У гаражі вибухнуло так, що ворота відчинилися! Ми постійно передивляємося запис цього випадку», – згадує Генрі.
Нині Генрі – командир взводу. Каже, його завдання – організувати чітку роботу всіх членів бойової команди: операторів, водіїв, техніків, розвідників. «Кожне ураження – це результат командної роботи», – підкреслює чоловік.
За особисту мужність та героїзм військовослужбовець нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» та «Кращий сержант», а також почесною відзнакою «Курська наступальна операція 2024».
Валерія Ткаленко