У 2025 році флагманський проєкт Міністерства розвитку громад та територій України «Рух без бар’єрів» став одним із ключових інструментів практичної реалізації державної політики безбар’єрності на рівні громад. Проєкт було розпочато в межах Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору та ініціативи Першої леді України «Без бар’єрів». За перший рік реалізації у пілотних громадах було впроваджено низку архітектурних, інфраструктурних і управлінських рішень, які не лише дали відчутний результат для мешканців, а й заклали основу для масштабування напрацьованого досвіду по всій країні.
Географія та масштаб проєкту
На старті «Рух без бар’єрів» охоплював 12 громад, згодом масштаб проєкту було розширено до 15 пілотних громад. До нього долучилися 13 міст — Київ, Буча, Вінниця, Дніпро, Житомир, Кропивницький, Львів, Одеса, Полтава, Рівне, Славутич, Тернопіль, Чернівці — та два селища — Опішня і Бородянка. Особливе значення має участь Бородянки — громади, що зазнала значних руйнувань у 2022 році. Тут відновлення інфраструктури відбувається одразу з урахуванням принципів безбар’єрності, що робить селище прикладом відбудови за сучасними стандартами доступності.
Загалом проєкт отримав широке географічне охоплення та продемонстрував можливість впровадження безбар’єрних рішень у громадах різного масштабу — від міст-мільйонників до невеликих селищ.
Комплексність маршрутів – ключова вимога участі в проєкті
Кожна пілотна громада самостійно формувала власний безбар’єрний маршрут, орієнтуючись на реальні запити мешканців. Водночас ключовою умовою була комплексність — створення не окремих доступних об’єктів, а цілісних транспортно-пішохідних шляхів, які поєднують медичні, освітні, адміністративні, житлові та громадські простори.
Загальна протяжність безбар’єрних маршрутів у пілотних громадах склала близько 100 кілометрів. До складу маршрутів увійшло понад 700 об’єктів, які зазнали змін завдяки проєкту. Серед них елементи вулично-дорожньої мережі, багатоквартирні будинки, заклади охорони здоров’я, освіти й культури, адміністративні будівлі, зупинки громадського транспорту, спортивні та рекреаційні об’єкти, а також сотні об’єктів бізнесу.
Важливо, що окремі об’єкти, які потребують додаткового часу та рішень через складні умови ділянок, особливості рельєфу міст або вимоги до комплексної реконструкції історичної забудови будуть виконані в другій черзі. Для забезпечення якості та системного підходу, щодо таких об’єктів пілотні громади ухвалили рішення розділити деякі великі об’єкти на кілька частин із поетапним виконанням.
Соціальний вимір
Повномасштабна війна зробила тему безбар’єрності особливо актуальною. Поряд із пріоритетом оборони та підтримки фронту держава системно працює над створенням гідних умови життя для мільйонів людей у відносно безпечних містах — ветеранів, людей з інвалідністю, людей старшого віку, внутрішньо переміщених осіб, батьків із маленькими дітьми.
Проєкт «Рух без бар’єрів» від початку був спрямований на створення умов, у яких кожна людина має вибір — вільно пересуватися, користуватися послугами, працювати, навчатися та бути повноцінною частиною громади. У цьому контексті безбар’єрність — це не лише про пандуси чи тротуари, а про можливість жити активним життям уже сьогодні.
Міський простір має бути організований так, щоб людині не доводилося замислюватися, як вийти з дому, дістатися до зупинки, скористатися транспортом або потрапити до лікарні, ЦНАПу чи аптеки. Саме проєкт став важливим поштовхом для громад активніше проявляти лідерство, змінюючи свої міста й селища так, щоб вони були зручними для всіх.
Люди в центрі рішень
Ефективність нових рішень у пілотних громадах тестували ветерани та амбасадори проєкту. Саме вони стали рушійною силою якісних змін і допомогли зробити окремі рішення точними та орієнтованими на реальні потреби людей.
За кожним інфраструктурним рішенням стоять конкретні історії. В Опішні модернізація центральної вулиці дала змогу мешканці Ярославі Лоскот, яка пересувається на кріслі колісному, безперешкодно діставатися ключових об’єктів у центрі селища. У Рівному реконструкція бізнес-коворкінгу та прилеглих вулиць відкрила можливість працювати для Олексія Дмитренка.
«Доступність — це коли маєш вибір», – підкреслює Іван Сівак, багаторазовий чемпіон світу та Європи, заслужений майстер спорту міжнародного класу зі спортивних танців на колісних кріслах, амбасадор міста Рівне.
У Вінниці завдяки інноваційному рішенню громади — встановленню у дев’ятиповерховому житловому будинку ліфта з окремим виходом на вулицю — ветеран російсько-української війни Олексій Юрчалов отримав можливість самостійно виходити з дому, а завдяки модернізованому від будинку до зупинки тротуару, користуватися міським транспортом без перешкод і сторонньої допомоги.
«У центрі уваги завжди має бути людина, а не її соціальний статус», — наголошує амбасадорка проєкту в місті Вінниця Людмила Нецкіна.
Безбар’єрність важлива й для родин з дітьми. У Кропивницькому Нана Джинчарадзе разом із чотирирічною донькою Кірою, дитиною з ДЦП, тепер можуть вільно пересуватися оновленими тротуарами. Для маленької Кіри, яка лише починає впевнено ходити, рівне покриття має вирішальне значення.
Ці приклади — лише частина змін, що відбулися в межах проєкту. Вони підтверджують: «Рух без бар’єрів» — це про рівність, гідність і нові можливості для кожної людини, незалежно від віку, стану здоров’я чи життєвих обставин.
Контроль якості та експертна підтримка
Пілотні громади взяли на себе лідерство у формуванні нового стандарту безбар’єрності для всієї країни. Саме тому особлива увага приділяється якості виконання робіт. У громадах працювали моніторингові групи за участі представників ДІАМ та громадського сектору, що сприяло дотриманню стандартів і прозорості реалізації.
Отриманий досвід, ефективні рішення та напрацьовані підходи стануть основою для подальшого масштабування проєкту.
У 2025 році Міністерство розвитку громад та територій України в рамках флагманського проєкту розпочало співпрацю з урбан-бюро повного циклу Big City Lab. У фокусі партнерства – підвищення архітектурної доступності в містах і селах, а саме спільні заходи, консультації, залучення незалежних експертів і підтримка у створенні безбар’єрних маршрутів у пілотних громадах.
Цифровізація та відкриті дані
Важливою складовою проєкту стала цифровізація. За підтримки технологічного партнера ЛУН запущено інтерактивну мапу, на якій нанесено понад 2 тисячі об’єктів у межах безбар’єрних маршрутів. Кожна локація має статус: безбар’єрна, частково безбар’єрна або бар’єрна. Мапа забезпечує відкритий доступ до даних, прозорий моніторинг і зручність для користувачів.
Нормативна та освітня складова
Паралельно з практичною реалізацією триває посилення нормативної бази. Мінрозвитку у 2025 році розпочало роботу над законопроєктом «Про основні засади державної політики формування безбар’єрного суспільства в Україні», який має закріпити єдині принципи та вимоги доступності у ключових сферах життя.
У 2025 році також Мінрозвитку затвердило Типову освітню програму підвищення кваліфікації «Фахівець із безбар’єрності», яка стала основою для підготовки спеціалістів у закладах вищої освіти з 2026 року. Одним із ключових запитів громад був саме на фахівців у сфері безбар’єрності, програма є також відповіддю на це.
Освітній компонент реалізовано й за підтримки міжнародних партнерів. Школа безбар’єрних маршрутів була започаткована у 2025 році ПРООН та Мінрозвитку за фінансової підтримки уряду Японії в межах національної ініціативи «Рух без бар’єрів». У 2025 році навчальна програма залучила понад 60 учасників з 15 пілотних громад, результатом чого стали 15 нових проєктів, готових до реалізації в наступних чергах проєкту.
Масштабування проєкту
Флагманський проєкт «Рух без бар’єрів» за перший рік реалізації став практичною лабораторією державної політики безбар’єрності — від нормативних рішень до конкретних змін у громадах. Сьогодні безбар’єрність — це не разова ініціатива, а довгострокова трансформація, важлива складова відновлення країни та показник поваги до людини і її права на вибір.
Мінрозвитку вже працює над масштабуванням проєкту: від громад надійшло понад 700 пропозицій нових безбар’єрних маршрутів, що свідчить про готовність українських міст та селищ впроваджувати зміни системно та відповідально.