Сьомий апеляційний адміністративний суд поставив крапку у справі про відстрочку від мобілізації за сімейними обставинами: якщо територіальний центр комплектування не ухвалює формального рішення за заявою військовозобов’язаного, а обмежується листом із загальними формулюваннями, це є протиправна бездіяльність, повідомляє «Судово-юридична газета».
Суд наголосив: ТЦК зобов’язаний або надати відстрочку, або ухвалити мотивовану відмову, а не замінювати рішення службовим листуванням. Водночас апеляційна інстанція уточнила, що такий лист не є індивідуальним актом, який можна скасувати.
Обставини справи №120/16466/23
Позивач — військовозобов’язаний чоловік — звернувся до районного територіального центру комплектування із заявою про надання відстрочки від мобілізації на підставі абзацу 11 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Підстава — наявність у нього батька з інвалідністю ІІ групи, який, за твердженням заявника, не має інших працездатних осіб, зобов’язаних його утримувати. Дружина батька та інші близькі родичі з 2022 року тимчасово проживають у Республіці Австрія, що підтверджувалося довідками Посольства України про тимчасовий захист і дозвіл на проживання.
ТЦК у відповідь повідомив заявника про необхідність надати докази відсутності інших працездатних осіб. Після повторного звернення та подання додаткових документів центр надіслав лист, у якому зазначив, що подані матеріали «не є достатніми» для підтвердження права на відстрочку.
Формального рішення — ані про надання відстрочки, ані про мотивовану відмову — ухвалено не було.
Позиція суду першої інстанції
Вінницький окружний адміністративний суд дійшов висновку, що:
- тимчасове проживання дружини та доньки особи з інвалідністю за кордоном означає, що вони не можуть вважатися працездатними особами у розумінні законодавства;
- ТЦК безпідставно відмовив у відстрочці, оскільки заявник надав документи на підтвердження сімейних обставин.
Суд визнав відмову, оформлену листом, протиправною та зобов’язав ТЦК повторно розглянути заяву.
Що вирішив апеляційний суд
Апеляційна інстанція частково погодилася з висновками, але суттєво уточнила правову кваліфікацію дій ТЦК.
1. Лист — не рішення
Колегія суддів наголосила: лист ТЦК, навіть якщо в ньому фактично міститься відмова, не є індивідуальним актом у розумінні Кодексу адміністративного судочинства. Відтак він не може бути скасований як рішення.
2. Справжнє порушення — бездіяльність
Водночас суд встановив інше порушення: ТЦК взагалі не ухвалив рішення за заявою про відстрочку, хоча це входить до його виключної компетенції.
Неприйняття рішення — за наявності заяви та пакета документів — суд кваліфікував як протиправну бездіяльність суб’єкта владних повноважень.
3. Межі судового втручання
Апеляційний суд підкреслив: він не підміняє ТЦК у вирішенні питання про надання відстрочки по суті. Завдання суду — змусити орган діяти у спосіб, передбачений законом.
Результат справи
Апеляційний суд скасував рішення першої інстанції в частині скасування «відмови», оформленої листом; визнав протиправною бездіяльність ТЦК щодо нерозгляду заяви про відстрочку; залишив без змін інші висновки суду першої інстанції.
Постанова набрала законної сили з моменту ухвалення та оскарженню не підлягає.