Міністерство розвитку громад та територій України провело всеукраїнський моніторинг безбар’єрності в транспортній сфері. Обстеження відбулося у 23 областях і місті Києві та охопило всі види громадського транспорту і ключові об’єкти інфраструктури.
Під час моніторингу фахівці оцінювали рівень фізичної та інформаційної доступності. Тобто чи може людина без сторонньої допомоги скористатися транспортом: зайти за допомогою пандусу, отримати текстове або звукове інформування, розміститися в салоні з кріслом колісним чи дитячою коляскою, безпечно пересуватися транспортом.
«Під час цього дослідження ми дивилися на транспорт очима людини. Не лише на автобус чи вагон окремо, а на весь шлях — від моменту, коли людина виходить із дому, до того, як вона сідає в транспорт або отримує послугу на вокзалі. Комплексно оцінили і сам транспорт, і всю інфраструктуру навколо: чи можна безпечно дістатися будівлі, зайти без бар’єрів, зорієнтуватися всередині, купити квиток, скористатися залом очікування тощо. Бо безбар’єрність — це про весь маршрут й можливість для людини з інвалідністю або іншої маломобільної особи самостійно пройти цей шлях. Саме такий підхід дає реальну картину і впливає на прийняття відповідних рішень», – підкреслила заступниця Міністра Наталія Козловська.
Найвищий рівень доступності в громадах сьогодні мають тролейбуси. Більшість із них обладнані низькою підлогою та системами інформування пасажирів. У Києві, Полтавській, Миколаївській, Львівській, Волинській та Івано-Франківській областях рівень фізичної та інформаційної доступності тролейбусів сягає майже 100%. Це результат системного оновлення рухомого складу.
Із трамваями показники доступності нижчі. Лише близько третини вагонів фізично доступні для маломобільних пасажирів. Хоча більшість трамваїв мають інформаційні табло та звукові оголошення, сам рухомий склад часто застарілий і потребує оновлення.
Міські автобуси поступово стають доступнішими, однак ситуація значно гірша на приміських і міжміських маршрутах. Там лише незначна частина транспорту обладнана пандусами або системами інформування. Саме цей сегмент залишається одним із найбільш проблемних з точки зору доступності.
Що стосується метрополітену, то тут вагони загалом є фізично та інформаційно доступними. Водночас головною проблемою залишається доступність станцій. Наразі лише 3% зупинок метрополітену мають безбар’єрний доступ — ліфти або безсходинкові входи.
На залізниці триває поступове оновлення рухомого складу. Укрзалізниця додає спеціалізовані вагони з облаштованими купе та санвузлами для пасажирів на кріслах колісних. Водночас кількість таких вагонів поки залишається обмеженою.
Під час моніторингу також пройшли оцінку рівня безбар’єрності об’єкти транспортної інфраструктури.
Так на залізничних вокзалах і станціях лише 8,1% об’єктів відповідають вимогам безбар’єрності. Основні проблеми пов’язані зі старою забудовою та невідповідною висотою платформ, яка часто не дозволяє здійснити посадку до вагона без подолання сходинок.
Потребує суттєвих змін і ситуація на зупинках громадського транспорту. Лише 6% обстежених зупинок є безбар’єрними. Особливо складне становище — у сільській місцевості, де зупинки часто взагалі не обладнані зупинковими комплексами.
Ще одним об’єктом обстеження інфраструктури стали автостанції та автовокзали. Результат – лише 14,9% таких об’єктів відповідають вимогам безбар’єрності. Це суттєво обмежує можливість комфортного та безпечного користування міжміськими перевезеннями для людей з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.
Вищі показники доступності демонструють автозаправні комплекси. Тут модернізація відбувається швидше завдяки застосуванню сучасних будівельних стандартів та оновленню сервісів.
Посилання на моніторинг: https://mindev.gov.ua/storage/app/sites/1/uploaded-files/monitoring-transportu-ta-transportnoyi-infrastrukturi-2025.pdf
Міністерство розвитку громад та територій України провело всеукраїнський моніторинг безбар’єрності в транспортній сфері. Обстеження відбулося у 23 областях і місті Києві та охопило всі види громадського транспорту і ключові об’єкти інфраструктури.
Під час моніторингу фахівці оцінювали рівень фізичної та інформаційної доступності. Тобто чи може людина без сторонньої допомоги скористатися транспортом: зайти за допомогою пандусу, отримати текстове або звукове інформування, розміститися в салоні з кріслом колісним чи дитячою коляскою, безпечно пересуватися транспортом.
«Під час цього дослідження ми дивилися на транспорт очима людини. Не лише на автобус чи вагон окремо, а на весь шлях — від моменту, коли людина виходить із дому, до того, як вона сідає в транспорт або отримує послугу на вокзалі. Комплексно оцінили і сам транспорт, і всю інфраструктуру навколо: чи можна безпечно дістатися будівлі, зайти без бар’єрів, зорієнтуватися всередині, купити квиток, скористатися залом очікування тощо. Бо безбар’єрність — це про весь маршрут й можливість для людини з інвалідністю або іншої маломобільної особи самостійно пройти цей шлях. Саме такий підхід дає реальну картину і впливає на прийняття відповідних рішень», – підкреслила заступниця Міністра Наталія Козловська.
Найвищий рівень доступності в громадах сьогодні мають тролейбуси. Більшість із них обладнані низькою підлогою та системами інформування пасажирів. У Києві, Полтавській, Миколаївській, Львівській, Волинській та Івано-Франківській областях рівень фізичної та інформаційної доступності тролейбусів сягає майже 100%. Це результат системного оновлення рухомого складу.
Із трамваями показники доступності нижчі. Лише близько третини вагонів фізично доступні для маломобільних пасажирів. Хоча більшість трамваїв мають інформаційні табло та звукові оголошення, сам рухомий склад часто застарілий і потребує оновлення.
Міські автобуси поступово стають доступнішими, однак ситуація значно гірша на приміських і міжміських маршрутах. Там лише незначна частина транспорту обладнана пандусами або системами інформування. Саме цей сегмент залишається одним із найбільш проблемних з точки зору доступності.
Що стосується метрополітену, то тут вагони загалом є фізично та інформаційно доступними. Водночас головною проблемою залишається доступність станцій. Наразі лише 3% зупинок метрополітену мають безбар’єрний доступ — ліфти або безсходинкові входи.
На залізниці триває поступове оновлення рухомого складу. Укрзалізниця додає спеціалізовані вагони з облаштованими купе та санвузлами для пасажирів на кріслах колісних. Водночас кількість таких вагонів поки залишається обмеженою.
Під час моніторингу також пройшли оцінку рівня безбар’єрності об’єкти транспортної інфраструктури.
Так на залізничних вокзалах і станціях лише 8,1% об’єктів відповідають вимогам безбар’єрності. Основні проблеми пов’язані зі старою забудовою та невідповідною висотою платформ, яка часто не дозволяє здійснити посадку до вагона без подолання сходинок.
Потребує суттєвих змін і ситуація на зупинках громадського транспорту. Лише 6% обстежених зупинок є безбар’єрними. Особливо складне становище — у сільській місцевості, де зупинки часто взагалі не обладнані зупинковими комплексами.
Ще одним об’єктом обстеження інфраструктури стали автостанції та автовокзали. Результат – лише 14,9% таких об’єктів відповідають вимогам безбар’єрності. Це суттєво обмежує можливість комфортного та безпечного користування міжміськими перевезеннями для людей з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.
Вищі показники доступності демонструють автозаправні комплекси. Тут модернізація відбувається швидше завдяки застосуванню сучасних будівельних стандартів та оновленню сервісів.
Посилання на моніторинг: https://mindev.gov.ua/storage/app/sites/1/uploaded-files/monitoring-transportu-ta-transportnoyi-infrastrukturi-2025.pdf