Чоловік, який раніше мав встановлену другу групу інвалідності, був визнаний придатним до військової служби та мобілізований. Він оскаржив рішення військово-лікарської комісії, вказуючи на порушення процедури медогляду, повідомляє «Судово-юридична газета».
Другий апеляційний адміністративний суд у справі № 440/2188/25 підтвердив: рішення ВЛК при ТЦК може бути скасоване в судовому порядку, якщо під час медичного огляду порушено процедуру. Більше того, навіть якщо особу вже мобілізовано, суд вправі зобов’язати компетентний орган направити військовослужбовця на повторний медичний огляд.
Апеляційна інстанція залишила без змін рішення Полтавського окружного адміністративного суду, яким було скасовано постанову ВЛК про придатність до служби та зобов’язано направити позивача на новий медичний огляд.
Обставини справи
Позивач — військовозобов’язаний, якого 30 січня 2025 року ВЛК при ТЦК визнала придатним до військової служби. Висновок було оформлено довідкою № 6/1733. На підставі цього рішення 31 січня 2025 року його призвали на військову службу під час мобілізації, а згодом зарахували до списків особового складу військової частини.
У позові чоловік просив:
- скасувати постанову ВЛК про придатність,
- зобов’язати провести повторний медичний огляд відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ (наказ Міноборони № 402 від 14.08.2008);
- скасувати наказ про призов та наказ про зарахування до військової частини.
Свої вимоги він обґрунтовував тим, що:
- раніше мав встановлену другу групу інвалідності;
- медичний огляд проведено з порушеннями;
- не здійснено обов’язкові лабораторні дослідження;
- у картці огляду відсутній відтиск печатки;
- не зафіксовано повного обсягу медичних даних.
Полтавський окружний адміністративний суд частково задовольнив позов: визнав протиправною та скасував постанову ВЛК; зобов’язав направити позивача на медичний огляд; відмовив у скасуванні наказів про призов і зарахування до військової частини.
ТЦК та СП оскаржив це рішення.
Що встановив апеляційний суд
Другий апеляційний адміністративний суд детально проаналізував норми: Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; Закону «Про військовий обов’язок і військову службу»; Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ (наказ МО № 402).
2ААС вказав на такі особливості:
1. Суд не оцінює діагноз, але перевіряє процедуру
Колегія суддів наголосила: адміністративний суд не має повноважень оцінювати медичний діагноз або визначати придатність до служби по суті. Це компетенція ВЛК та, у спірних випадках, Центральної ВЛК.
Однак суд має право перевіряти, чи дотримано процедури проведення медичного огляду.
2. ВЛК порушила обов’язкову процедуру
Суд встановив, що під час огляду 30.01.2025: не проведено обов’язкові загальний аналіз крові та сечі; не проведено обов’язкові серологічні дослідження (ВІЛ, гепатити, RW); не визначено групу крові та резус-належність; картку медичного огляду не скріплено печаткою, як того вимагає Положення № 402.
Ці вимоги прямо передбачені пунктом 3.4 глави 3 розділу II Положення № 402 та додатком 13 до нього.
Таким чином, постанова ВЛК була ухвалена з порушенням процедури, а отже — є протиправною.
3. Статус інвалідності
Суд окремо зазначив: доказів продовження інвалідності після березня 2023 року позивач не надав. Тому станом на 30.01.2025 він формально не мав статусу особи з інвалідністю.
Це питання не стало підставою для скасування рішення ВЛК — ключовим було саме порушення процедури медогляду.
4. Чи можна направити вже мобілізованого на повторну ВЛК — це було центральне питання апеляції.
ТЦК та СП стверджував, що після мобілізації особа набуває статусу військовослужбовця, а направлення на ВЛК здійснюється іншими суб’єктами — командирами, медичними закладами тощо.
Апеляційний суд погодився, що: після призову особа є військовослужбовцем; порядок огляду військовослужбовців регулює глава 6 Положення № 402.
Водночас суд підкреслив:
- керівники ТЦК та СП також належать до суб’єктів, які можуть направляти на медичний огляд;
- суд вправі вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав (ч. 2 ст. 9 КАС України);
- зобов’язання направити на медогляд у цьому випадку не є втручанням у дискреційні повноваження, оскільки йдеться не про розсуд, а про усунення наслідків незаконного рішення.
Суд наголосив: спосіб захисту має бути ефективним і виключати потребу повторного звернення до суду.
Рішення апеляційної інстанції
Другий апеляційний адміністративний суд постановив: апеляційну скаргу залишити без задоволення; рішення суду першої інстанції — без змін.
Постанова набрала законної сили з дня ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім винятків, передбачених КАС України.