27 лютого «Ліга Сильних» провела тренінг «Перші ознаки, що пацієнт потребує реабілітації: як лікар може повернути людину до функціональності й життя» в Івано-Франківську. Він об’єднав 20 лікарів первинної ланки, хірургів, неврологів, ортопедів, терапевтів і лікарів стаціонарів.
Захід провели Ірина Лопушинська — завідувачка реабілітаційного відділення ЛДЦ «Клініка святого Луки», лікар фізичної та реабілітаційної медицини, та Христина Солецька — ерготерапевт.
Про що тренінг?
В умовах воєнного стану в Україні суттєво зросла кількість військовослужбовців, ветеранів, внутрішньо переміщених осіб і цивільного населення, які потребують комплексної реабілітації після поранень. Саме тому учасники тренінгу зосередилися на ранніх ознаках, що свідчать про необхідність направлення пацієнта на реабілітацію, а також на формуванні спільного професійного бачення ролі фізичної та реабілітаційної медицини й ерготерапії у відновному процесі.
Тренінг був присвячений ранньому виявленню ознак втрати функціональності у пацієнтів та своєчасному направленню їх на реабілітацію. Йшлося про те, як лікар будь-якої спеціальності — від сімейного до хірурга чи невролога — може розпізнати перші сигнали, що свідчать про потребу у відновному втручанні.
У межах тренінгу учасники:
- обговорили реабілітацію у воєнний час та нові виклики;
- розглянули, що саме має насторожити лікаря та які перші ознаки свідчать про потребу пацієнта в реабілітації;
- проаналізували, як реабілітація повертає функціональність;
- з’ясували, як працює мультидисциплінарна команда та як із нею взаємодіяти;
- розібрали та обговорили реальні клінічні випадки;
Окремий акцент зробили на тому, що реабілітація — це не «післялікарняний етап», а невід’ємна частина лікування, яка починається якомога раніше. Своєчасне втручання дає пацієнту шанс не лише відновити рухові функції, а й повернутися до самостійності, роботи та активної участі в житті.
Важливою складовою заходу стала передача практичного досвіду, отриманого тренерками під час стажування у реабілітаційному відділенні клініки Don Calabria (Італія). Це дало можливість інтегрувати європейські підходи та стандарти реабілітаційної допомоги в український контекст.
Діагнози, кількість яких різко зросла під час війни
Під час війни різко зросла кількість пацієнтів із різними категоріями діагнозів, що потребують реабілітаційного втручання. Насамперед це травми та бойові ушкодження — мінно-вибухові травми, баротравми, політравми, травматичні ампутації, а також переломи хребта, таза й кінцівок. Значно побільшало випадків черепно-мозкових травм — від струсу головного мозку до дифузного аксонального ушкодження та субдуральних і субарахноїдальних кровотеч, із подальшими хронічними наслідками у вигляді когнітивних порушень, проблем із рівновагою та поведінкових змін.
Окрему групу становлять ураження периферичної нервової системи — ушкодження нервів кінцівок, плексопатії, нейропатії після тривалої іммобілізації або застосування турнікетів. Зросла частота травматологічних і ортопедичних станів, зокрема переломів довгих кісток, контрактур та дефектів тканин. Поширеними є спінальні ушкодження з розвитком параплегії, тетраплегії або парезів кінцівок.
Також частіше фіксуються судинні стани — інсульти, тромбози, серцева недостатність. Водночас збільшилась кількість психоневрологічних розладів, зокрема ПТСР, депресії, тривожних розладів і порушень сну. Паралельно через стрес, переміщення та переривання лікування загострилися «мирні» хронічні стани — хронічний біль у спині, артрози, запаморочення, діабетична нейропатія.
Реабілітація — невід’ємна частина лікування, а не «пізній етап»
Сучасна медична парадигма змінилася: реабілітація більше не розглядається як щось, що починається «після всього». Вона стартує вже в перші 24–48 годин після стабілізації пацієнта. Лікування і реабілітація не існують окремо — це частини одного процесу.
Важливо не чекати на повне завершення медикаментозної терапії, щоб розпочати відновлення. Якщо пацієнт втратив функцію — це вже підстава для реабілітаційного втручання.
Реабілітація не закінчується з випискою зі стаціонару. Виписка не дорівнює відновленню функції. Якщо зберігається функціональний дефіцит, пацієнт потребує амбулаторної реабілітації.
Ключове питання для лікаря звучить просто: чи повернувся пацієнт до свого попереднього рівня функціонування? Якщо ні — це прямий показ до реабілітації.
Амбулаторне направлення доцільне після травм і тривалої іммобілізації, після черепно-мозкових травм та інсультів, при хронічному болю з обмеженням руху, нестійкості та ризику падіння, зниженні витривалості, когнітивному або вестибулярному дефіциті.
Міжнародні та національні рекомендації (ВООЗ, NICE, ESPRM, МОЗ України) наголошують на ранньому початку реабілітації, роботі мультидисциплінарної команди та підході, заснованому на функціонуванні (МКФ). Такий підхід дозволяє зменшити рівень інвалідизації на 30–40%.
Якщо пацієнт втратив функцію — він потребує реабілітації вже зараз. І саме амбулаторний лікар часто є ключовою точкою запуску цього процесу.
Основні принципи роботи мультидисциплінарної реабілітаційної команди
Ефективна реабілітація неможлива без злагодженої роботи мультидисциплінарної команди. Її діяльність ґрунтується на кількох ключових принципах.
Передусім це пацієнтоцентрований підхід. Пацієнт є активним учасником процесу, а не пасивним об’єктом лікування. Під час планування враховуються його особисті цілі, мотивація, професія, спосіб життя та очікування. Реабілітаційний план формується індивідуально.
Другий принцип — біопсихосоціальна модель. Оцінюється не лише діагноз, а й функціональні обмеження, психоемоційний стан, соціальні фактори та професійні ризики. Таким чином увага зміщується з «хвороби» на реальне функціонування людини в повсякденному житті.
Важливою складовою є командна взаємодія. Фахівці різних профілів узгоджують дії, обмінюються інформацією та працюють над спільною метою відновлення функції.
Окреме значення має спільне планування цілей. Вони формулюються конкретно й вимірювано за принципом SMART — мають бути конкретними, вимірюваними, досяжними, релевантними та обмеженими в часі.
Процес реабілітації передбачає регулярну оцінку результатів і корекцію плану за потреби. Ще один принцип — безперервність: реабілітація не переривається при переході між етапами лікування, а логічно продовжується відповідно до функціонального стану пацієнта.
Захід відбувається у межах проєкту Empower Ukraine, що створений за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини (GFFO), CBM та Європейського Форуму з питань осіб з інвалідністю.
Місаілова Марія