Касаційний адміністративний суд у справі № 320/21101/24 скасував рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2025 та направив її на новий розгляд до суду першої інстанції, повідомляє «Судово-юридична газета».
В травні 2024 року колишній поліцейський звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати висновок ГУ Нацполіції від 04.04.2024 про відмову у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків;
- зобов`язати ГУ Нацполіції повторно розглянути його заяву від 07.02.2024 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків.
В обґрунтування позовних вимог він зазначив, що відмова відповідача у виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням йому інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням служби в поліції з мотивів того, що з моменту звільнення до моменту встановлення групи інвалідності пройшло більше шести місяців, є протиправною, оскільки первинно йому було визначено відсоток втрати працездатності протягом шести місяців після звільнення зі служби, а групу інвалідності встановлено після повторного огляду, що, на його думку, свідчить про наявність підстав для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до частини першої статті 97 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію».
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення інвалідності протягом визначеного пунктом 3 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII шестимісячного строку після звільнення зі служби є обов’язковою умовою для виникнення права на одноразову грошову допомогу і у зв`язку з тим, що інвалідність позивачеві встановлено після спливу цього строку, суд визнав законною та обґрунтованою відмову відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з відсутністю передбачених законом підстав для її призначення.
Натомість апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позову, виходив із того, що пропуск позивачем шестимісячного строку був незначним і зумовлений об’єктивними, незалежними від нього обставинами, пов`язаними з тривалим лікуванням та проходженням медичних обстежень.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи колегія суддів Касаційного адміністративного суду виходила з наступного.
З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97-101 Закону № 580-VIII, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 затверджено Порядок та умови №4, які визначають механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Порядку та умов № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема:
у разі встановлення поліцейському інвалідності
– дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати з якої встановлено інвалідність
– дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії;
у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності
– дата видачі довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.
Тобто, протягом трьох років з дня виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, який визначається за правилами пункту 1 Розділу ІІ Порядку та умов № 4, особа вправі реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної Законом № 580-VIII.
Пунктом 1 Розділу ІІІ Порядку та умов № 4 визначено, що формування документів для призначення та виплати ОГД в органах поліції, закладах освіти здійснюється бухгалтерською службою у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (далі – СДНОП), підрозділами правового забезпечення органів поліції та закладів освіти, а також працівниками медичних (військово-лікарських) комісій МВС (далі – ВЛК).
Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається керівнику органу поліції, закладів освіти за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до органів державної влади (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку та умов № 4).
Відповідно до абзацу третього пункту 1 Розділу IV Порядку та умов № 4 висновок про призначення ОГД складається працівником бухгалтерської служби і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, закладу освіти, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.
Пунктом 3 Розділу IV Порядку та умов № 4 визначено, що у разі затвердження висновку про призначення ОГД керівником органу поліції або закладу освіти, в якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п’ятнадцятиденний строк з дня його затвердження видається наказ про виплату ОГД.
У разі відмови у призначенні ОГД чи повернення документів на доопрацювання (документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) заявника письмово інформують про прийняте рішення з обґрунтуванням підстав відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Аналізуючи норми права щодо порядку реалізації поліцейським права на отримання одноразової грошової допомоги в разі визначення йому інвалідності, Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 22.01.2019 у справі №2340/2663/18, від 15.04.2019 у справі №823/1798/18, від 05.02.2020 у справі №810/836/18, від 23.04.2020 у справі №822/999/18 та інших, неодноразово висловлював правову позицію про те, що право на отримання одноразової грошової допомоги виникає виключно за обов`язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):
1) причиною інвалідності є захворювання, поранення (контузія, травма або каліцтво), пов`язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;
2) інвалідність повинна бути встановлена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;
3) причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.
Отже, дотримання шестимісячного строку встановлення інвалідності після звільнення зі служби є однією з обов’язкових умов виникнення у поліцейського права на отримання одноразової грошової допомоги. У цьому аспекті колегія суддів також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.10.2020 у справі № 12-р/2020, яким визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними) положення пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII зі змінами.
У пункті 2.8 зазначеного вище рішення від 22.10.2020 у справі № 12-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що закріплення у пункті 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII порядку реалізації особою права на отримання одноразової грошової допомоги потребує встановлення причинно-наслідкового зв`язку між наявністю у поліцейського інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, та неможливістю внаслідок цього продовжувати службу в поліції, що підтверджується відповідним рішенням медичної (військово-лікарської) комісії про непридатність до служби в поліції, на підставі якого поліцейський звільняється зі служби в поліції.
Визначений оспорюваними положеннями Закону №580-VIII шестимісячний строк, протягом якого особі, звільненій зі служби в поліції, може бути встановлена інвалідність внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в поліції або органах внутрішніх справ, зумовлений потребою встановлення в розумні строки безпосереднього зв’язку між виявленням в особи захворювання (поранення, контузії, травми або каліцтва), несумісного з подальшим проходженням служби, та встановленням їй інвалідності згідно з документами, що стали підставою для її звільнення (рішення медичної (військово-лікарської) комісії про непридатність до служби в поліції).
На думку Конституційного Суду України, встановлений у пункті 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII порядок отримання одноразової грошової допомоги не допускає невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, не містить ознак дискримінації при реалізації поліцейськими права на соціальний захист, є домірним, має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету.
Конституційний Суд України також вважає, що встановлений державою зазначений порядок забезпечує реалізацію права особи на отримання такої допомоги, і наголошує, що додержання визначених Законом № 580-VIII вимог є обов`язком суб`єктів, які претендують на її отримання. Отже, положення пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII не суперечать приписам статті 21, частин першої, другої статті 24 Конституції України.
Отже, колегія суддів констатує, що встановлений приписами пункту четвертого частини першої статті 97 Закону №580-VIII строк за характером визначеності є абсолютним, оскільки вказує на конкретний період часу (шість місяців з дня звільнення зі служби для встановлення інвалідності), з яким пов’язано виникнення в особи права на отримання одноразової грошової допомоги і після спливу такого строку право на отримання зазначеної соціальної виплати особа втрачає.
Тож, з огляду на те, що цей строк є правоприпиняльним (преклюзивним), він в будь-якому разі та незалежно від поважності причин пропуску такого строку поновленню не підлягає, у зв’язку із чим суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про можливість його поновлення через наявність об’єктивних обставин, внаслідок яких позивач не зміг своєчасно реалізувати своє право на відповідний соціальний захист, передбачений законами України, а термін такого пропуску строку є незначним.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що пунктом 8 Розділу ІV Порядку та умов №4 передбачено, що у разі, якщо поліцейському після встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Отже, право на отримання одноразової допомоги у разі визначення поліцейському інвалідності законодавець пов’язує не лише з датою встановлення інвалідності, яка має бути визначена до звільнення або не пізніше ніж протягом шести місяців після нього, а й із передбаченою Порядком та умовами № 4 можливістю виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у разі, якщо після встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду відповідно до рішення медико-соціальної експертної комісії особі буде встановлено групу інвалідності.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, зокрема, вказував на те, що первинно йому було визначено 25% ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок отриманих тілесних ушкоджень у період дії воєнного стану під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, безпосередньо в районі та у період здійснення зазначених заходів, під час виконання ним службових обов`язків, у зв`язку з чим, на його переконання, наявні підстави для виплати такої допомоги з урахуванням подальшого встановлення йому ІІІ групи інвалідності, причиною якої є захворювання пов’язане з проходженням служби в поліції.
З огляду на наведені вище норми права та юридичну позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні від 22.10.2020 у справі № 12-р/2020, щодо потреби встановлення в розумні строки безпосереднього зв’язку між виявленням в особи захворювання (поранення, контузії, травми або каліцтва), несумісного з подальшим проходженням служби, та встановленням їй інвалідності згідно з документами, що стали підставою для її звільнення (рішення медичної (військово-лікарської) комісії про непридатність до служби в поліції), Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій у межах розгляду цієї справи не було надано оцінки фактичним обставинам і доводам позивача щодо визначення йому ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, яке передувало встановленню йому групи інвалідності.
Водночас саме зазначені обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки з урахуванням приписів пункту 8 Розділу IV Порядку та умов №4 вони безпосередньо впливають на можливість подальшої реалізації особою права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення групи інвалідності.
Без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у цій справі судові рішення не можна вважати законним та обгрунтованим.
Тарас Лученко