Адвокати готові долучитись до вдосконалення законодавства, але чи зацікавлена в таких змінах влада — питання відкрите.
Чи перевіряють ВЛК насправді стан здоров’я призовника? Чи враховує реформа МСЕК права людей з інвалідністю? Адвокати НААУ розібрали найболючіші проблеми на стику медицини та права.
П’ять хвилин на долю
У Національній асоціації адвокатів України відбувся круглий стіл, присвячений практичним аспектам реформи медико-соціальної експертизи та військово-лікарських комісій. Захід організував комітет НААУ з питань захисту осіб з інвалідністю.
Його голова Олександр Вознюк одразу позначив головну тему: чи справді реформа, запущена під гаслом нової філософії оцінювання людини, працює так, як задумувалося? Він нагадав, що донині в Україні функціонують 300 закладів зі статусом кластерних та надкластерних лікарень, де діють експертні команди. Проте мотивація залучених лікарів залишається під питанням: за цілий день роботи член експертної команди отримує 500 грн.
«Чи хочете ви за день сидіти, ну не просто сидіти, а цілу велику купу документів переглядати за 500 грн.? Це дуже мало», — зазначив він.
Практичну частину відкрила Іванна Костракевич — адвокат, яка спеціалізується виключно на справах військовозобов’язаних та військових. Основний документ в її роботі — наказ Міністерства оборони від 14.08.2008 №402, яким затверджено положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України.
Після проходження ВЛК при ТЦК та СП військовозобов’язаний має право оскаржити постанову до обласного РТЦК протягом місяця. Однак на практиці обласні ТЦК фактично не діють. «Одразу треба направляти скаргу до регіональної комісії, — зазначила адвокат, — оскільки після ВЛК людина вже набуває статусу військового, і обласні ТЦК у відповідях просто кажуть, що не можуть розглядати скаргу».
Один із показових кейсів — справа близнюків із косоокістю. Одного із братів визнали повністю придатним до військової служби, хоча за наказом №402 косоокість визначає придатність лише до служб забезпечення. І.Костракевич подала скаргу до обласного ТЦК — отримала відмову, потім до 16-ї регіональної комісії у м.Львові — і там скаргу задовольнили, зобов’язавши провести повторний огляд. Формально строк в один місяць був порушений, але адвокат надала відповідь обласного ТЦК як доказ, що фактично строк не пропущено.
З 1 квітня 2025 року всі медичні обстеження державних і комунальних закладів вносяться до електронної системи охорони здоров’я (ЕСОЗ). Члени ВЛК бачать дослідження лише починаючи з цієї дати — все, що було раніше, військовозобов’язаний має надати особисто у паперовому вигляді.
Регламентний строк проходження ВЛК — 6 днів, із додатковими обстеженнями — 14. Проте в практиці І.Костракевич траплялися випадки, коли комісія тривала місяць. Такий факт став підставою для судового позову — і суд став на бік адвоката, хоча до того і регіональна, і Центральна військово-лікарська комісія порушення не визнали.
«Реально не обстежують стан здоров’я. Я би встановила якесь покарання для членів ВЛК, які неправильно обстежили або навіть не направили на додаткове обстеження», — підкреслила вона.
Серед системних недоліків адвокат виокремила три: члени ВЛК ігнорують надані пацієнтами медичні документи; людина не отримує довідку ВЛК на руки після первинного огляду — адвокат змушений витрачати час на адвокатський запит; реальний стан здоров’я часто-густо залишається без належного обстеження.
Не хвороба — аргумент
Олег Романішин — адвокат, який спеціалізується на медичному праві, — зосередився на оскарженні рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи (ЕКОПФО), що прийшли на зміну МСЕК.
Головна помилка, з якою він стикається, — неправильна логіка побудови скарги. «Часто особи будують скаргу за логікою: в особи є тяжке захворювання, тому має бути встановлена група інвалідності. Однак система експертної оцінки працює інакше», — пояснив адвокат.
Ключові критерії ЕКОПФО — не сам факт наявності захворювання, а ступінь порушення функцій: здатність до самообслуговування, пересування, комунікації, навчання та трудової діяльності. Саме обмеження цих функцій формує підставу для встановлення інвалідності.
Зайве долучення старих медичних документів без пояснення їхньої актуальності — також типова помилка: «Документи за 10—15 років, без пояснення, які відомості вони підтверджують сьогодні, — зайві. Комісія їх майже ніколи не бере до уваги».
Оскарження відбувається в єдиній інстанції — Центрі оцінювання у м.Дніпрі. Після його рішення подальший адміністративний перегляд неможливий, залишається лише суд. Реальні строки розгляду — понад 6 місяців. «Особа залишається без соціальних гарантій, затягується процес встановлення інвалідності», — констатував О.Романішин.
Окремо адвокат наголосив: оскаржувати можна не все рішення, а лише окрему його частину. Найчастіше оскаржуються відсоток втрати працездатності, строк, на який встановлено групу, і причинно-наслідковий зв’язок захворювання. Для військових цей зв’язок особливо принциповий: формулювання «пов’язане із проходженням військової служби» і «пов’язане із захистом Батьківщини» мають кардинально різні правові наслідки — зокрема щодо розміру грошових виплат. «Для людини ці формулювання виглядають однаково. Але лише після нарахувань особа з’ясовує, що розмір виплат значно менший, ніж очікувалося».
Оптимальний підхід, за словами О.Романішина, — командна робота адвоката з профільним лікарем, а подекуди й реабілітологом. Лише у такій взаємодії можна правильно сформулювати аргументацію та виділити ключові медичні показники.
Повістка для незрячого
Заступниця голови комітету НААУ з питань захисту прав осіб з інвалідністю, адвокат Світлана Бринцева із Хмельницької області звернула увагу на проблему, яка стала масовою після початку повномасштабного вторгнення: ТЦК та СП надсилають повістки та викликають на огляди людей, які мають документально підтверджену інвалідність.
«Трапляються випадки, коли рідні принесли до ТЦК документи, що підтверджують інвалідність, а особа за рішенням ВЛК уже визнана повністю придатною — без огляду будь-яких медичних документів», — зазначила вона.
Серед ключових системних проблем адвокат виокремила чотири. Перша — формальне або повне ігнорування встановленої інвалідності під час мобілізаційних заходів. Друга — відсутність чіткого алгоритму для ТЦК щодо підтвердження статусу особи з інвалідністю: попри наявні посвідчення та довідки, від людей вимагають повторних медоглядів. Третя — процедура оскарження рішень ВЛК складна і незрозуміла без правничої допомоги. Четверта — приміщення частини ТЦК фізично недоступні для людей із порушеннями опорно-рухового апарату.
«Забезпечення прав осіб з інвалідністю є одним із ключових елементів побудови правової та соціальної держави, — підсумувала вона. — Адвокатська спільнота готова долучитись до напрацювання пропозицій щодо вдосконалення законодавства».
Вікторія Якуша