Вона усе життя сприймає та бачить світ по-іншому: через відчуття, дотики та звуки. Знайомтесь – це Валентина. З огляду на легку і впевнену ходу не сила повірити, що жінка незряча.
Пані Валентина зізнається: самостійно пересуватися містом складно, тому чи не завжди ходить з супроводжуючим та користується спеціальною тростиною, за допомогою якої визначає напрям руху та перешкоди, а їх у Житомирі вдосталь, – каже жінка. Та й на сторонню допомогу не варто надто сподіватися.
«Люди допомагають не завжди, тому що хтось не розуміє, що я незряча. Наприклад, по мені, то хтось думає, що це тростинка для скандинавської ходи. Мені вчора кондуктор сказала: я не думала, що ви незряча людина. Магазини у нас зовсім недоступні, жоден магазин у місті. Якщо говорити про маркети, то ми маємо зайти в магазин і вже людина, яка цьому навчена, або просто там чергує, має підійти та запропонувати допомогу незрячому. У нас цього немає. Транспорт мало озвучений. Ніхто не продумав про те, що я, наприклад, не відчуваю, де сходити з тротуару на проїжджу частину. Потрібно, щоб була попереджувальна тактильна доріжка. Усе це прописано у ДБН, але цього не робиться. Але світ на дотик мені класний, бо я оптиміст. Знаєте, як Рембрандт казав: «зряче одне лише серце». Світ класний у будь-якому випадку», – зізнається голова ГО «Житомирська обласна спілка культури та мистецтва інвалідів» Валентина Позняк.
Щоб показати керівництву міста наскільки доступний Житомир для незрячих людей, пані Валентина разом із подругами запросила останніх на квест-прогулянку «Світ на дотик», яка проходить у рамках проведення «Майстерні міста». До акції долучилися заступники міського голови та представник управління капітального будівництва. За правилами організаторів, останні одягають пов’язки, аби опинитися у цілковитій темряві й довіритися відчуттям, та озброюються тростинками. У маршруті квесту: вокзал, поліклініка, будинок для незрячих та магазин. Ми ж ідемо з однією з заступниць мера. З перших кроків Вікторія Краснопір зіштовхується з перешкодою – сходами. Опанувавши себе, вона рухається далі – до магазину. Тут вже набагато складніше, адже потрібно не лише потрапити до приміщення, а і обрати відповідні продукти. Тому, доводиться звертатись до працівниць магазину. Наступний пункт – аптека, щоб дійти до неї Вікторія Краснопір шукає супроводжуючого. А саме, небайдужого житомирянина.
Зайшовши до аптеки, заступниця міського голови знімає пов’язку, дякує чоловіку за допомогу та ділиться враженнями від «Світу на дотик».
«Бережіть зір, бо без нього дійсно дуже складно. Навіть найменша перешкода здається такою, яку не можна подолати. Це дуже важко. Складно було зайти до аптеки, тому що тут три сходинки і подолати їх непросто. Звичайно, що можна зорієнтуватися, визначити габарити і ширину проходу, і все інше, але без звички звичайній людині подолати це без травматизму, напевно, практично неможливо. Прикро мені було те, що я дві хвилини на Михайлівській просто волала про допомогу, щоб мені допомогли підійти в аптеку. Люди проходили повз, на жаль. Мені здається, напевно, потрібно щось переглянути у собі, в доступності своїх душ, а потім вже доступності до сходів», – ділиться заступник Житомирського міського голови Вікторія Краснопір.
Попереду обговорення проблем незрячих людей та пошуки шляхів їх вирішення. Однак – це буде можливо лише за спільних зусиль, – наостанок зауважила Вікторія Краснопір.
