Близько 10 відсотків населення світу, або 650 мільйонів людей є інвалідами. В Україні проживають понад 2,7 млн. людей з особливими потребами, у тому числі понад 165 тис. дітей. Майже 50 тис. інвалідів живуть на Тернопільщині.
На обліку в Лановецькому районному осередку Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» перебуває 1729 інвалідів. Чого їм сьогодні найбільше не вистачає? На жаль, багато чого, але переважно – достойних пенсій, дешевих ліків і, звичайно ж, коштів на лікування та обслуговування. Як цьому зарадити в нинішніх напружених соціальних та політичних умовах? Чому б, скажімо, владі і нам з вами не звернутися до закладів освіти, шкіл-ліцеїв, гімназій із закликом відновити хороший досвід минулих часів, щоб учні частіше навідувались до інвалідів-ветеранів, яких не так багато у їх селі чи місті. Часом їм потрібне лише добре слово, підтримка чи допомога.
У традиціях нашого народу завжди домінувало милосердя. У цьому плані в Лановецькому районі є хороші приклади для наслідування. Не можу не згадати про людей, які роблять багато добра, особливо для інвалідів. Це – Юрій Кравчук, директор фірми «Сазан», директор ПСП ім. Шевченка Микола Богатюк, директор фермерського господарства «Айова» Іван Гусар, директор ПСП агрофірма «Горинь» Осип Гасюк, директор ПСП агрофірма «Чайчинецька» Борис Батранчук, директор ПП «Захід-агроінвест» Василь Грач та інші. Нехай Господь сторицею віддячить їм за турботу, добро, піклування про хворих та людей з обмеженими фізичними можливостями.
Що ще ми можемо зробити для вирішення наболілих проблем інвалідів на районному рівні? Насамперед внести у видаткову частину міського і районного бюджетів виділення коштів на виконання Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», яким для інвалідів та ветеранів війни передбачено створення спеціальних салонів-магазинів пільгового торгівельного обслуговування незалежно від форм власності.
Створення таких соціальних магазинів у Ланівцях було б справжнім подарунком влади для найбільш вразливої категорії населення. Доцільно створити у місті й соціальну аптеку. Вона могла б проводити попереднє замовлення ліків, безкоштовну їх доставку важкохворим інвалідам, пенсіонерам, а також забезпечувати інформаційно-консультативне обслуговування.
Наболілим є і питання перевезень людей з інвалідністю. Нерідко перевізники випроваджують інвалідів з рейсових автобусів і маршруток. Чому б не розглянути питання про створення у районі «соціального таксі», що обслуговуватиме інвалідів?
Зрозуміло, що для цього необхідно відпрацювати механізм грошової компенсації витрат власникам автотранспорту. Але при бажанні це можна зробити. Як і організувати безкоштовну медичну допомогу лікаря-стоматолога за місцем проживання осіб з проблемами опорно-рухового апарату та важкохворим інвалідам.
Повірте, нікому не живеться так важко у цьому світі, як цим людям. Бо хто фізично здоровий, той заробить собі на прожиття, а інваліди можуть сподіватися лише на допомогу держави і наше милосердя.
Георгій Мельник,
дійсний член Академії соціального управління,
голова Лановецького районного осередку Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України»