Туризм для неповносправних

Ніхто з нас не застрахований ні від нещасного випадку, а, тим паче, від старості з усіма її наслідками.

На щастя, ми живемо в той час, де при всій своїй неспроможності, людина не змушена відмовляти собі в банальних людських задоволеннях.

Сьогодні активно подорожувати може інвалід-колясочник, відчути навколишню красу у всій повноті як сліпо-, так і глухонароджений.

Світ перестає бути закритим, а навпаки – відкриває кордони і нові можливості для неповносправних.

Аби туризм для них перетворився на задоволення і цікаву пригоду, а не на випробування, звісно потрібні особливі умови, індивідуальний підхід до кожного.

В будь-якій цивілізованій країні світу подорожуючі інваліди – це скоріше норма, аніж виняток, і, звісно, будь-які ініціативи з цього питання достойно фінансуються як державою, так і міжнародними фондами.

В Україна туризм для неповносправних у великому попиті, але розвивається переважно на амбіціях небайдужих людей та тих, хто не побоявся.

Справа в тому, що багато хто із приватних підприємців, котрі здають житло в оренду туристам, часом досить упереджені до інвалідів. Мовляв, вони “відлякують” інших клієнтів,також власники виправдовуються, що облаштування житла для неповносправних – витратна і важка справа.

Проте для такої оселі нічого надскладного не потрібно: пандуси, додаткові ручки у ванних кімнатах та кілька правил.

Товариство “Зелений хрест” спільно з Інтеграційним товариством “Magnum Bonum” співпрацюють уже понад 10 років.

Зараз вони намагаються залучити до роботи з неповносправними якомога більше людей доброї волі. 12 вересня, вони провели спеціальний семінар на якому пояснювали як облаштувати агрооселі для прийому неповносправних туристів.

Проте поодинокі господарі та приватні підприємці на здатні покрити попит на “особливий” туризм у повному обсязі.

До прикладу, в Польщі в м. Красностав будують спеціальний готель на 50 місць. Де, звісно, зможуть відпочивати і українці.

Товариство “Зелений хрест” залучає різноманітні іноземні фонди, аби відпочинок для неповносправних закордоном став реальністю.

Три роки тому “Зелений хрест” спільно з “Magnum Bonum” подали заявку на проект “Через кордони без бар’єрів” це інтеграція неповносправних осіб через туризм і культуру в рамках співробітництва Україна-Білорусія-Польща 2007-2013.

Реалізація проекту розпочалась з січня цього року.

Проте власних великих облаштованих автобусів Товариство “Зелений хрест” ще не має. Перетин кордону перетворюється на випробовування. За неповносправними українцями приїздять польські автобуси.

Але інваліди змушені пішки перетинати пункти пропуску: згідно законодавству автобуси на польських номерах не можуть перевозити через кордон українців.

Наступним кроком у реалізації програми “Через кордони без бар’єрів” і буде закупівля власного транспорту українською стороною.

Проте, голова Товариства “Зелений хрест” Олександр Волошинський, каже про один нюанс у цій ситуації.

“Такий самий комплекс ми могли збудувати в Україні, навіть Європейський Союз уже давав на це гроші, але от наша влада не захотіла дати нам кавалок землі для того. Нам пообіцяли ділянку під Львовом, але нічого не дали. В результаті Польща матиме адаптований готель на 50 місць, а в нас поки що нічого.

Тому навчання, які ми проводимо спрямовані на те, щоб поміняти мислення і свідомість тих, хто приймає неповносправних. Потім ми поїдемо в Польщу, щоби побачити, яким повинні бути ці особливі умови в ідеалі”.

От Україні, доки немає такого центру, залишається лише розвивати агрооселі.

Приватні підприємці з Івано-Франківщини більш відкриті до роботи з інвалідами ніж на Львівщині. Щоразу все більше власників раді приймати у себе людей з особливими потребами.

Приймати в свої оселі неповносправних – справа над відповідальна. Наталя Кульчицька з села Татарівці, що на Івано-Франківщині, так не вважає, вже понад 4 роки приймає осіб з особливими потребами, а будинок у неї звичайний.

“Переважно відпочивають інваліди з волонтерами. Моя минула група 25 осіб, 11з них у важких візках, 4 – інваліди ІІ-ІІІ група – решта молодь-волонтери, семінаристи.

Чому я вирішила цим займатись? У 2009 я взяла великий кредит і ледве з нього вийшла, проте першим моїм покликом після цього було – зробити щось добре. Також “Зелений хрест” запросив мене на семінар, після якого три своїх спальні кімнати я віддала для прийому туристів.

Їм комфортно у мене тим, що у той час, коли я приймаю таку групу відпочивальників, то не приймаю більше нікого іншого. Ми організовуємо навіть екстремальний відпочинок: спускаємо річкою на байдарках, піднімаємо в гори, катаємо на аерошутах моторизованих – так вони літають над Карпатами.

Ми відновлюємо традиції лікування і гуцульські кулінарні традиції: я гостям готую, те, що ми з сім’єю їмо, все з власного городу екологічне й чисте”.

Окрім волонтерів і рідних, які переважно супроводжують неповносправних трапляються такі як Ярослав Грибацький. Він інвалід з 18 років, не зважаючи на свій стан сам став інструктором та допомагає іншим:

“Людині-інваліду самій важко вийти на люди. Не лише фізично, але і морально. Проте коли нас виходить двоє-троє, нам те легше пережити. Тому ми проводили різна акції “Повір у себе”, “Дивися на мене як на рівного” і суспільство змінюється.

Туризм для неповносправних чи агрооселі – це культура нації, ми думаємо не про конкретних людей, які вже постраждали, а думаємо про всіх, ніхто ж не застрахований.

Звісно, не всі з нас можуть піднятися на Говерлу, але побувати під нею, це вже пригода”.

Іван Волапюк

Варіанти