Життя без можливості вільно пересуватися вулицями та дихати на повні груди знайоме для молодого чоловіка з Густинщини Івана Космини. Понад шість років він прикований до інвалідного візка.
У 2010 році після стрибка у воду він отримав травми, які назавжди змінили його життя. Тепер Іван їздить на візку, хоча раніше активно займався спортом та мріяв підкорювати вершини. Живучи з інвалідністю, чоловік не втрачає віри в краще. Він не склав руки, а вже кілька років поспіль активно бореться за права таких самих людей з інвалідністю. У 2015 році він заснував ГО для інвалідів «Вікторія» – щоб об’єднати людей з інвалідністю та інших громадян для сприяння соціальній активності та довголіттю людей з інвалідністю, для вирішення нагальних питань захисту прав та свобод людей з інвалідністю.
Один же із пріоритетних напрямків роботи організації – доступність магазинів, аптек, тротуарів та інших закладів для людей з інвалідністю та інших мало мобільних груп населення. Йдеться про встановлення пандусів (прямокутна або криволінійна в плані полога похила доріжка, яка з’єднує дві різновисоких горизонтальних поверхні, зазвичай для забезпечення переміщення колісних транспортних засобів з однієї на іншу – прим. авт.) біля різних закладів торгівлі, аптечної мережі, медичних установ тощо.
З ініціативи Івана Космини на Гусятинщині таки встановили кілька пандусів. Хоча сам процес відбувався вкрай тяжко, зізнається чоловік. Аби краще лобіювати інтереси людей з інвалідністю, чоловік вирішив пустити в хід «важку артилерію». Аби отримати більші повноваження для вирішення нагальних питань, він вирішив балотуватись в депутати на місцевому рівні. І отримав солідну підтримку жителів свого села до Густинської громади. Перемігши на виборах, Іван Космина провів семінар доступності для людей з інвалідністю спільно з керівником ГО «Союзу організацій інвалідів України» Михайлом Костівим. На зібрання запросили і новобраного голову Густинської об’єднаної територіальної громади (далі – ОТГ – прим. авт.) Михайла Левицького, голову Густинської райдержадміністрації, його заступників та багатьох інших чиновників.
– Тоді чиновники пообіцяли зробити Гусятин безбар’єрним і я навіть спочатку в це повірив….Та вже з грудня на сесіях я побачив політичні ігри, яких я не очікував. Команда нового мера Левицького почала формувати більшість, бо їм потрібні були люди, які просто піднімали б руку тоді, коли скажуть, – розповідає Іван Космина. – До мене дзвонили і навіть приїжджали довірені особи голови Гусятинської ОТГ, обіцяли будівництво пандусів і свою підтримку, та я дотримувався своїх принципів і завжди голосую так, щоб мої рішення приносили користь суспільству, а не окремим людям. Наприкінці грудня 2015-го довірені особи голови ОТГ, шукаючи слабших депутатів приїхали в моє село Вільхівчик, і не попередивши мене, зібрали людей в сільському клубі, обманювали їх, що на голосуванні мені піднімає руку в.о. старости нашого села, що я ні в чому не орієнтуюсь, а на наступний день, перед входом в сільську раду мені і багатьом іншим депутатам кричали ганьба, люди яких так же обманювали. Того ж дня на сесії я вимагав надати факти того, що мені піднімають руку, а якщо таких фактів не існує то вимагав вибачитись публічно, та ні від голови ОТГ, ні від його людей я вибачень не почув.(переді мною вибачилась директор Густинської шкоди, але вона нічого на мене не говорила). У залі була повна тишина, люди зрозуміли, що їх просто обманули… Тому що бачили, що я сам голосував і піднімав руку.
Після таких перипетій Іван почав ще активніше піднімати питання будівництва пандусів. Він скерував звернення на ім’я голови Гусятинської ОТГ Михайла Левицького з вимогою виділення коштів на облаштування заїздів для інвалідних візків. На сесіях це питання не розглядають. Усні звернення, як наголошує депутат, також ігнорують.
– Нині проти мене чинять жорстокий тиск, чиновники закидають, що я забагато говорю про доступність, – акцентує співрозмовник. – Але я вже дев’ять
місяців депутат, але В Гусятині за цей час не встановили жодного пандусу. У центрі Гусятина, де я прошу опустити бордюри, щоб вільно подолати бар’єри для людей
на візках нещодавно проводили будівельні роботи, ремонтували фонтан і клали асфальт біля одного з магазинів. Якби у влади було бажання сприяти вирішенню проблем для людей з інвалідністю, то працівники, які проводили ремонт, могли б вирізати бордюри і опустили бруківку нижче, але цього спеціально не роблять, таким чином намагаючись задавити мене, як особистість і не дати можливості іншим людям з інвалідністю виходити на вулицю… Вважаю що це – свідоме порушення статті 9 Конвенції про права людей з інвалідністю. Через таку поведінку влади багато людей з інвалідністю ламаються і думають, що суспільство відкидає їх від себе, вони просто сидять у своїх домівках. Я у влади не просив нічого для себе особисто – ні грошової допомоги, ні продуктових наборів, я просто хочу жити як нормальні люди: вільно рухатись містом, хочу, щоб люди на візках не відчували повномасштабної дискримінації…
Голова об’єднаної територіальної громади Михайло Левицький запевняє, що питання виділення коштів на пандуси обговорили на засіданні бюджетної комісії, яке відбулось 3 серпня. На те, щоб встановити пандус на перетині головної площі Гусятина із вулицею Суходільською, чиновники планують виділити 10 тисяч гривень. Сесія, на якій депутати мають проголосувати за це рішення, відбудеться 5 серпня.
– Бажання є, грошей, на жаль, не вистачає, – каже пан Левицький. – Приватні підприємці повинні встановлювати пандуси біля входів у свої заклади – магазини чи аптеки. Але декотрі зводять заїзди на «пролюдське око», тобто з порушенням певних вимог до самої конструкції. Пандус із кутом нахилу 40-60 градусів може слугувати для заїзду хіба що квадроциклів, але аж ніяк не інвалідних візків. Ми намагаємось вирішувати проблему, але все упирається в брак коштів.
Про тиск на депутата Івана Космину Михайло Левицький нічого не знає. Каже, щоб він звертався до нього із письмовою заявою. Особисто він, запевняє, проти Івана нічого немає.
Наталія Бурлаку