Як людині у кріслі колісному дістатися в поліклініку, коли вся доступність закінчується пандусом? Як мамі з дитячим візочком спуститися в укриття, коли лунає повітряна тривога? Як чоловікові з протезом і на милицях піднятися на верхній поверх за відсутності електроенергії? Де запаркувати машину? Як не спотикнутися на перекошених плитах і високих бордюрах? Зрештою — як дати собі раду, коли в громадському місці потрібно в звичайний туалет?
Війна в Україні загострила питання доступності. Тож, Інформатор спільно з групою активістів та військових розпочинає дослідження безбар’єрності в Калуші. Будемо поступово пізнавати навколишній простір у нашому місті, розповідати, чому про це зараз важливо говорити, та шукати рішення для впровадження змін.
У сьогоднішньому матеріалі — про заклади охорони здоров’я у Калуші. Тут, переважно, є ліфти і пандуси. Але чи достатньо цього? Дивіться відео та читайте репортаж:
У квітні 2022 року калушанин Ігор Козак вирушив на фронт. Влітку 2024-го, після поранення, йому ампутували частину лівої ноги. Чоловік став на протез та досі продовжує лікування… Волонтерить і підтримує побратимів, водить авто і ходить пішки, ініціював облаштування інклюзивних санітарних кімнат у Калуській ЦРЛ… Часто він є голосом військових у громаді й генератором ідей, які підхоплює громадськість. Дослухається до його думок і влада міста.
Тож, у найближчих планах — виявлення тих “спотикачів”, які закривають маломобільні групи людей у їхніх помешканнях та змушують почуватися покинутими, або ж перетворюють кожен їх вихід у випробування… Сподіваючись на залучення позабюджетних коштів і підтримку бізнесу, є намір почати змінювати ситуацію, створити карту доступності в Калуші та додаток для тих, хто готовий бути пліч-о-пліч з воїном…
Але сьогодні — про заклади охорони здоров’я. І першим під оглядову “інспекцію” потрапив Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги (міська поліклініка).
Міська поліклініка: сім сходинок і зручності на задньому дворі
Біля медзакладу є парковка. На момент нашого туди візиту там стояло 8 автомобілів (вільних місць уже не було), один із яких мав на склі наклейку, яка попереджає інших учасників руху, що даним транспортом керує водій з інвалідністю. Далі — шлагбаум із попередженням, що це службова територія. Потрапити всередину своїм автотранспортом можна, але “після висадки пасажира транспорту потрібно покинути територію” — так зазначено в оголошенні на воротах, тобто варіант, що людина з обмеженими фізичними можливостями приїде сама, не враховано… Запаркуватися у результаті вдалося біля податкової…
Центральний вхід у поліклініку — це сім сходинок, вузький коридорчик із кількома дверима і ще одні сходи. Молодий чоловік на милицях, доклавши фізичних зусиль, всередину потрапити зможе. А як бути із кріслом колісним чи просто фізично слабшій людині?
Що цікаво: пандус у цьому лікувальному закладі є. І є навіть підйомник, який допоможе транспортувати людину з цього пандусу на перший поверх. Але знаходяться ці зручності на задньому дворі поліклініки і, щоб потрапити туди, потрібно проситися через шлагбаум — той самий, що для службового транспорту.
Дитяча поліклініка: майже доступний простір
Відділення медичної реабілітації, яке облаштоване на одному з верхніх поверхів, робить цей заклад не зовсім дитячим. Тому у моніторинг потрапив і він.
Запаркуватися біля поліклініки не стало проблемою, хоча якихось окремо визначених місць для людей з інвалідністю тут теж не передбачено.
Водночас у цьому медичному закладі, за нашою суб’єктивною оцінкою, наразі доступності приділено чи не найбільше уваги: з вулиці є пологий пандус (прибрати би два бордюри, які до нього ведуть, і було би ще краще), всередині — підйомник, а далі — і сучасний ліфт. Тобто потрапити сюди можна і на милицях, і на кріслі колісному практично без проблем. Помітили, що мами з колясками та дитячими велосипедами можуть заїхати аж всередину, де і залишають свої “транспортні засоби”.
Єдиною очевидною проблемою тут (і вона характерна й для інших лікарень та поліклінік міста) є відсутність інклюзивних санітарних кімнат. Але якщо на вул. Б. Хмельницького до туалету на кріслі колісному бодай вдасться потрапити (і санвузли є окремі для чоловіків та жінок), то тут уже з цим є певні проблеми. Зокрема, дверний отвір у приміщенні виглядає надто вузьким. При цьому сам туалет — доволі просторий всередині, але ні поручнів, ні бодай сидіння на унітазі немає…
Міська лікарня: два пандуси, але до них ще треба дійти…
До цього медичного закладу на вулиці Каракая дістатися буде найскладніше. При цьому проблеми починаються ще за парканом лікарні: від парковки, на якій, до слова, теж не зарезервовано місця для паркування транспортних засобів людей з інвалідністю, до воріт лікарні потрібно подолати смугу перешкод у вигляді бордюр, коріння від дерев, тріщин та вибоїн в асфальті і навіть — рекламного спотикача, який займає добру частину тротуару.
Сам вхід у медзаклад облаштований пандусом. Другий є всередині приміщення, біля реєстратури. Далі маломобільну людину чекають сходи, пороги та геть непридатна для такої категорії пацієнтів санітарна кімната. Щоправда, у січні 2022 року тут запустили в роботу новий ліфт, якого не було десятки років.
Загалом, каже Ігор Козак, підсумовуючи нашу спільну інспекцію, ситуація з доступністю у лікувальних закладах непроста. А це — ті установи, в які і військові, і цивільні мають потребу приходити завжди. Нині це точно потрібно помічати та виправляти.
Що можна зробити?
З найпростішого і такого, що не потребує великого бюджету: місця для паркування автівок, якими керують люди з інвалідністю. Так, парковку біля поліклініки на вулиці Хмельницького під ці потреби можна “зарезервувати” навіть усю; на вулиці Будівельників — ту її частину, яка біля центрального входу, адже з протилежного боку також є достатньо місць для паркування транспортних засобів інших відвідувачів установи; на Каракая — або також позначити місця для паркування людей з інвалідністю в межах існуючої парковки за парканом, або ж облаштувати відповідну зону для цих потреб на території лікарні, щоб пішки чи на кріслі колісному не потрібно було долати великої відстані.
Інша пропозиція — переглянути правила в’їзду на територію Калуського міського центру первинної медико-санітарної допомоги, передбачивши можливість заїзду для людей, які самі кермують автівкою і мають потребу її залишити на території на час візиту до лікаря.
Щодо санітарних кімнат, то як показав досвід виконання цієї роботи у Калуській ЦРЛ, одне таке повноцінне переоблаштування обходиться у трохи більше 100 тисяч гривень. Суми достатньо і на сам ремонт, і на відповідні поручні та спеціальні умивальники. Чи є технічна можливість розширити дверні проходи — питання наразі відкрите, але загалом потрібне бажання…