Люди з порушеннями зору, як і будь-хто, потребують повноцінного доступу до інформації, зокрема книжок в різних форматах. Але нині держава не забезпечує повноцінної інформаційної доступності громадянам у різних форматах. До того ж переважна більшість інформаційної продукції не адаптована для осіб з порушеннями зору. Виправити це покликана, зокрема Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року.
Також в Україні немає окремої державної програми з підтримки друку й поширення книг шрифтом Брайля. Але Український інститут книги як державна установа, що формує державну політику у книжковій галузі, проводить конкурси на організацію й проведення заходів із промоції читання та випуск книжкової продукції. У межах таких конкурсів можуть брати участь й організації, що займаються промоцією й друком книжок для людей з порушеннями зору. До прикладу, минулого року кампанію з промоції читання книг шрифтом Брайля у межах такого конкурсу провело видавництво брайлівських книг “Антологія”.
Про те, у яких форматах люди з порушеннями зору в Україні читають сьогодні, чому надають перевагу, де можна отримати доступ до брайлівських книг і чому їх не вистачає, читайте в матеріалі.
Література, доступна для людей з порушеннями зору
Як показує опитування громадської організації людей з інвалідністю Fight For Right (FFR) за 2021 рік, люди з порушеннями зору в Україні використовують для читання книги шрифтом Брайля; аудіокниги; книги, надруковані збільшеним шрифтом; відскановані книги, що переведені в аудіоформат.
Утім, існують також спеціальні пристрої та програмне забезпечення, яке допомагає людям з порушеннями чи відсутністю зору читати. Це лупи, окуляри для читання, телескопи для читання, програми та пристрої, що перетворюють текст в аудіо, дисплеї шрифтом Брайля тощо.
Це саме дослідження FFR показало, що більшість людей з порушеннями зору (56%) для читання використовували аудіокнижки, 20% надавали перевагу книжкам зі збільшеним шрифтом, 16% самі сканували книжки й слухали їх в аудіоформаті. І лише 8,9% людей з порушеннями зору читали книжки, надруковані шрифтом Брайля.
Дані з аналітичного звіту “Мистецтво для всіх: ситуація з дотриманням культурних прав людей з інвалідністю в Україні”, 2021 рік
Як зазначає директорка видавництва книжок шрифтом Брайля “Антологія” Олена Нечепуренко, аудіокниги є дешевшими та доступнішими, тому вони популярніші серед людей з порушеннями зору. Утім, додає Нечепуренко, з початком повномасштабного вторгнення кількість тих, хто споживає контент шрифтом Брайля, зростає. Адже через війну люди почали частіше втрачати зір, і опанування шрифту Брайля стало елементом реабілітації та повноцінної інтеграції в суспільство, вважає директорка видавництва.
“Звичайно, можна прожити й без шрифту Брайля. Можна взагалі не читати книжки — люди без порушень зору теж не всі читають. Але ті, хто розуміє, що це важливо для життя, вчаться і читають шрифтом Брайля”, — каже Нечепуренко.
Дещо інший погляд має редакторка студії друку шрифтом Брайля Braille Studio Анна Серпутько. За її словами, все менше незрячих людей виявляють бажання читати, зокрема шрифтом Брайля. Більше надають перевагу озвученим книгам та електронним виданням, які можна озвучити.
“З розвитком ШІ озвучені книжки, думаю, все ж таки, матимуть першість”, — вважає редакторка.
Доступність
У інтерв’ю для ZMINA правозахисник Богдан Мойса зазначав, що книжок шрифтом Брайля в Україні зараз недостатньо — кількість брайлівських видань зменшується. Так само про нестачу книг для людей з порушеннями зору говорить і Олена Нечепуренко.
Організація FFR на своїх ресурсах теж зазначає, що в Україні є нестача навчальної, довідниково-пізнавальної та художньої літератури, прикладних матеріалів та спеціалізованих видань у доступному форматі, насамперед шрифтом Брайля.
Дані з аналітичного звіту “Мистецтво для всіх: ситуація з дотриманням культурних прав людей з інвалідністю в Україні”, 2021 рік
Порівняймо хоча б наклади видань. Як зазначає “Читомо“, посилаючись на дані Книжкової палати, у 2024 році в Україні видали понад 11 тисяч найменувань книжок і брошур загальним тиражем 24,8 тисячі примірників. При цьому щороку з’являється всього близько 20–25 найменувань книг шрифтом Брайля, пишуть у виданні. Олена Нечепуренко помічає це і на прикладі свого видавництва: 2023 року вдалося видати близько 18 найменувань, а вже 2024-го — всього до 10.
Директорка “Антології” вважає, що невелика кількість брайлівських видань в Україні зумовлена, зокрема тим, що видавати їх — затратно. Тут і питання дорогого друку через обладнання, і того, що виготовлення фактично потребує ручної роботи. А тиражі — мізерні. В “Антології” тираж книги, видавництво якої профінансували спонсори, коливається в межах 100–200 примірників. А тиражі того, що видають за власні кошти, — 20–30 примірників.
Виробництво видавництва “Антологія”. Фото: Дарина Головань / “Читомо”
До того ж директорка “Антології” зазначає, що на видавництві брайлівських книг неможливо заробити гроші. Тож, щоб видати книгу, треба обов’язково шукати спонсора. Спонсором може виступати або держава, яка надасть кошти у вигляді гранту від Українського культурного фонду, або певний меценат, благодійник, відповідальний бізнес тощо. Тому, припускає Нечепуренко, видавництва звичайних плоскодрукованих книг не йдуть в нішу брайлівських книжок.
Крім того, місць, де можна отримати літературу шрифтом Брайля, не так багато. Це насамперед спеціалізовані заклади для дітей з порушеннями зору, Центральна спеціалізована бібліотека Українського товариства сліпих (УТОС), інші спеціалізовані та не спеціалізовані бібліотеки в Україні. До прикладу, директорка “Антології” розповідає, що коли видавництво видавало “Гаррі Поттера”, то був запит щодо отримання книг всього на 24 адреси по всій країні. Власне “Антологія” всі свої видання розсилає по бібліотеках, спецзакладах та інклюзивно-ресурсних центрах.
Утім, є можливість отримати брайлівські книги й іншим способом. До прикладу, в Україні діє онлайн-бібліотека Braillem.com. Вона зберігає й розповсюджує книжки шрифтом Брайля для незрячих людей. На сайті бібліотеки можна замовити будь-яку з наявних книг у тимчасове безоплатне користування. Послуга доступна як фізичним особам, так і організаціям.
За схожим принципом працює вже згадана Braille Studio. У студії можна замовити друк потрібних матеріалів шрифтом Брайля, отримати наявні книги шрифтом Брайля чи навіть виготовити нові книги у співпраці зі студією.
Що могло б покращити доступ до інформації для людей з порушеннями зору? Олена Нечепуренко одним з варіантів бачить розміщення принтерів для друку шрифтом Брайля у більшій кількості установ. Зараз, за її словами, кілька таких принтерів є у деяких спецзакладах для дітей з порушеннями зору, але їх також можна було б розмістити принаймні у спеціалізованих бібліотеках, вважає директорка видавництва. У такому випадку кожен, за необхідності, міг би роздрукувати необхідний матеріал на такому принтері. До того ж йдеться не лише про художню літературу, а й про наукову й навчальну, яка може бути необхідна студентам.
“В Європі це нормальна практика, коли у кожній спеціалізованій бібліотеці стоїть принтер й сканер, де ти можеш будь-яку інформацію перевести у шрифт Брайля”, — розповідає Нечепуренко.
Принтер для друку шрифтом Брайля BrailleBox V5. Фото: dsnews.ua
Опікуватися тим, щоб кожна людина з порушеннями зору мала доступ до інформації, може місцева влада, вважає директорка “Антології”. Саме місцева влада знає запити населення, і якщо є запит на принтери чи літературу шрифтом Брайля, то місцева влада могла б розглянути можливість виділення коштів на закриття цих потреб. В іншому випадку, каже Нечепуренко, бібліотеки чи інші профільні установи можуть шукати кошти на закриття цих потреб у меценатів чи грантодавців.
Ще один можливий спосіб розширення доступності — створення онлайн-каталогу книг, де люди з порушеннями зору могли б завантажувати певні книги у форматі, який дозволяє переводити їх у брайлівський текст, й читати його за допомогою брайлівського дисплея. Утім, такий варіант може підійти не кожному, адже таке приладдя, каже Нечепуренко, коштує від 500 доларів.
Анна Серпутько погоджується, що брайлівський дисплей — “коштовне задоволення”. Утім, вона не виключає, що майбутнє — саме за такими технічними засобами, а не за паперовими книжками.
Анна Серпутько працює за брайлівським дисплеєм. Фото: Олена Бродзинська
Друк книг шрифтом Брайля на рівні з плоскодрукованими книгами
Раніше Анна Серпутько зазначала, що її місія — зробити так, щоб брайлівські книги друкували приблизно в один час з плоскодрукованими книгами. Адже інколи інтервал між виходом плоскодрукованої й брайлівської книги може становити й 10 років.
Олена Нечепуренко вважає, що нині досягти подібного складно — не кожна друкарня, яка займається виготовленням брайлівських книжок, здатна охопити ті потреби, які існують у читачів. Адже звичайні видавництва видають десятки, а то й сотні, назв на рік. “Антологія” ж переважно під час вибору книг для друку спирається на популярність плоскодрукованих видань чи запити своїх читачів. При цьому, каже Нечепуренко, є великі прогалини у друці науково-популярної, релігійної чи спеціалізованої літератури.
До того ж терміни виробництва книг шрифтом Брайля довші за терміни виробництва звичайної книги. Це пов’язано, зокрема з тим, що книжки шрифтом Брайля після друку ще проходять літературне редагування незрячою людиною близько 2–3 тижнів, залежно від обсягу книги. Також певний час йде на виробництво твердої палітурки. Директорка “Антології” зазначає, що можна спростити виробництво, роблячи, наприклад, м’які палітурки чи книги взагалі без них. Утім, незрячим людям так само важливо, щоб книги, які вони читають, мали якісну та яскраву палітурку, привертали увагу, каже Нечепуренко.
Стенди з книгами шрифтом Брайля. Фото: Facebook / Видавництво “Антологія”
Олена Нечепуренко вважає, що сприяти тому, щоб книги шрифтом Брайля виходили приблизно в один період з плоскодрукованими книгами, могло б включення до контрактів видавництв з правовласниками чи правовласницями творів (українськими чи іноземними) пункту про те, що твори можуть видаватися шрифтом Брайля для безплатного поширення.
Нині “Антологія” отримує права на книги для друку у більшості випадків безплатно. Але, каже Нечепуренко, деякі українські видавництва дають права неохоче або взагалі відмовляють у цьому. Якщо йдеться про іноземні книги, то українські видавництва можуть надати права, але також друк Брайлем треба погоджувати й з іноземними видавництвами-власниками прав.
А що про це каже законодавство? У вересні 2023 року в Україні набув чинності Марракеський договір, який, захищаючи авторські права, дає можливість робити друкований контент доступним для незрячих, людей із порушенням зору та тих, хто має інші перепони в читанні друкованого тексту. Цей договір, зокрема, полегшує отримання згоди правовласників та правовласниць на створення доступних форматів, а також встановлює правила обміну копіями такого доступного формату через кордони. Як зазначають в Українському національному офісі інтелектуальної власності та інновацій, положення договору в Україні імплементує 23 стаття Закону “Про авторське право та суміжні права“.
Доступний формат дозволяє людині, яка має перепони у читанні друкованого тексту, споживати його на рівні людини, яка не має цих перепон. Книги шрифтом Брайля є доступним форматом, але доступний формат не обмежується лише ними.
Книги шрифтом Брайля. Фото: Facebook / Braillem.com
Марракеський договір передбачає, що так званий уповноважений орган може без згоди власника авторських прав виготовляти примірник твору в доступному форматі, отримувати від іншого уповноваженого органу примірник твору в доступному форматі й надавати такі примірники людям, які мають перепони у сприйнятті друкованої інформації.
Важливо зазначити, що уповноваженим органом може бути державна або недержавна структура чи організація, яка забезпечує людей з перепонами у сприйнятті друкованого тексту доступними форматами. До того ж договір передбачає, що уповноваженому органу не потрібне офіційне визнання урядом, щоб створювати примірники в доступних форматах та обмінюватися ними. Тобто будь-яка організація може це робити, якщо дотримується таких умов:
- уповноважений орган, який бажає здійснювати таку діяльність, має законний доступ до твору або примірника твору;
- твір перетворюється на доступний будь-якими засобами, які необхідні для створення доступності, але без внесення інших змін;
- примірники в доступному форматі надаються виключно для використання людям з перепонами у сприйнятті друкованого тексту;
- така діяльність здійснюється на неприбутковій основі.
Отже, видавництва чи організації, які дотримуються вищезазначених умов, можуть використовувати твори без згоди власників чи власниць авторських прав для створення доступних форматів і поширення книг шрифтом Брайля серед людей з порушеннями зору. Але приклад видавництва “Антологія” показує, що на практиці це працює інакше.
Анна Серпутько вважає, що для імплементації норм Марракеського договору на практиці потрібна потужна просвітницька робота з видавцями. Тому, до прикладу, Braille Studio, звертаючись до видавців щодо погодження друку шрифтом Брайля того чи іншого твору, додає довідку, що містить витяг із міжнародного та українського законодавства щодо друку в доступних форматах.
“Загалом, ми маємо право взагалі нікого не питати згоди, щоб надрукувати шрифтом Брайля, але залишається ще й етичний складник. І дехто з видавців навіть щиро вдячний за своєрідну просвіту, бо нічого про це раніше не чув”, — каже Серпутько.
Владислав Лесик