Обмежені можливості. Вражаючі факти про те, яких зусиль може коштувати всього одна подорож залізницею

Обмежені можливості. Вражаючі факти про те, яких зусиль може коштувати всього одна подорож залізницею. залізниця, спецвагон, транспорт, інвалідний візок, інвалідність, person, outdoor, wheel, land vehicle, bicycle, clothing, vehicle, bicycle wheel, train, wheelchair. A person standing in front of a train

П’ятого травня відзначають Міжнародний день боротьби за права людей з інвалідністю. За даними Міністерства соціальної політики, в Україні таких — понад 2 мільйони. Багато з них змушені пересуватися на візках. Але якщо точніше — пересуватись переважно вдома, адже наші міста і транспорт не пристосовані до їхніх потреб, пише газета “Експрес”.

От пригадайте, чи часто ви бачили людей на візках на наших вокзалах? Мабуть, вкрай рідко, адже організувати таку поїздку — ще те випробування.

Організацію перевезень осіб на інвалідних візках визначено і затверджено наказом ПАТ “Укрзалізниця”. У відповіді на наш запит там повідомили, що для таких пасажирів передбачено 15 спеціально обладнаних вагонів. Ще раз: 15 вагонів. На всі поїзди країни!!! Вдалося у такий потрапити — вважай, ти щасливчик.

То який він — спецвагон?

Спецвагон відрізняється від звичайних купейних тим, що вхід у ньому обладнаний підйомником, коридор від дверей до першого купе, у яке може в’їхати візок, — ширший, у туалеті — поручні, вхід до вбиральні — просторіший. Однак у цьому вагоні може їхати тільки одна людина з інвалідністю: адже далі в ньому коридор і купе — стандартні.

“Замовлення такого спецвагона — особливо складна процедура, — розповідає Діана Дзігора, супровідниця особи з інвалідністю. — Придбати туди квиток можна за 30 — 45 днів до виїзду, причому це має зробити особисто пасажир з інвалідністю, прибувши на вокзал. Електронного сервісу для таких потреб немає. Після відвідин каси вам мають зателефонувати і повідомити, чи є вільний вагон на потрібну дату. Якщо є — треба знову їхати на вокзал і забрати квитки…”

У відповіді на запит ПАТ “Укрзалізниця” вказує: замовлення на перевезення у спецвагонах приймаються не пізніше ніж за 5 днів до відправлення поїзда.

“Хочеш спонтанно поїхати на відпочинок на вихідні? Ні, неможливо, — зітхає Олена Молоданова, чемпіонка світу з карате на візках. — Я сама із Маріуполя, а звідти до Києва їхати 18 годин. Та ще вагон замовляти щонайменше тиждень наперед… А якщо їде команда паралімпійців? Що їм робити, коли у спецвагоні лише одне місце для людини на візку?”

“Це дуже незручно, — нарікає Марія Нікітіна, громадська активістка, яка пересувається за допомогою інвалідного візка з дитинства. — У мене часто бувають раптові відрядження, тому виникають неабиякі проблеми з подорожами залізницею.

Мені вдавалося замовити спецвагон лише тричі. Правда, якось там нас, людей з інвалідністю, було декілька. А обладнане купе — лише одне! Аби проїхати далі по вагону, доводилось знімати одне колесо або пересідати на спеціальний вузький візок. Якщо вже виготовляють спецвагони, то чому їх не зробити доступними повністю?”

В “Укрзалізниці” нас запевнили, що до обслуговування спецвагонів залучають провідників, які пройшли навчання на спеціальних курсах та отримали відповідне посвідчення.

“Але я в останній поїздці зустріла провідника, що вперше зіткнувся із людьми з інвалідністю, — каже Марія Нікітіна. — Він не знав, що робити із візком, як допомогти. А через необізнаність можна завдати шкоди і пасажирові, і провідникові — він може травмуватись…”

Обмежені можливості. Вражаючі факти про те, яких зусиль може коштувати всього одна подорож залізницею. залізниця, спецвагон, транспорт, інвалідний візок, інвалідністьФото: Олена Молоданова — на столичному вокзалі. Щоб виїхати з Києва до Маріуполя, їй довелось завчасу замовляти спецвагон. А якби поїздка була незапланованою?

Здавалось би, без особливих проблем люди на візках можуть скористатися швидкісними поїздами “Інтерсіті” — майже всі вони укомплектовані вагоном, де передбачено місце для двох таких пасажирів. Однак Марія каже, що й тут є проблеми: платформи багатьох вокзалів занизькі, і виїхати самостійно неможливо. “У Львові, наприклад, ставлять дуже небезпечний пандус, — каже жінка. — Коли мене завозять на нього, то підстраховує ще четверо осіб!”

“У багатьох країнах Європи з таких проблем дивуються, — додає Олена Молоданова. — Там людина купує квиток і їде. Усе. Жодних додаткових труднощів. Де б я не була — чи це Польща, Угорщина, Іспанія, чи ОАЕ — ніде проблем із пересуванням не виникало. Тільки в Україні!”

Пільги то є, то нема

Згідно зі статтею 38 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”, такі люди мають право на 50-відсоткову знижку на вартість проїзду залізницею. Однак лише в період від 1 жовтня до 15 травня (!).

“То маємо сидіти вдома і нікуди не їздити? Це ж дискримінація! — обурюється Марія Нікітіна. — Пільга має бути постійною, тому що інвалідність у нас теж постійна, вона ж не залежить від пір року”.

Ще одна проблема — пільговий квиток також не вдасться придбати онлайн або через мобільний додаток. Бо немає єдиної бази людей з інвалідністю — як, скажімо, у випадку зі студентами. Отже, щоби придбати пільговий квиток, людині з інвалідністю потрібно їхати за ним у касу на вокзал…

“Через усі ці проблеми нам часто доводиться відмовлятись від можливості оздоровитися у санаторіях, — каже Любов Свіріденко, громадська активістка ГО “ЧТІ Мрія”, яка пересувається за допомогою інвалідного візка. — Пільгові путівки дають улітку, часто — за тиждень до від’їзду. Тут і пільгою на проїзд не скористаєшся, і спецвагон замовити не встигнеш. А з мізерними пенсіями десь виїжджати без путівок люди не мають можливості. Тож і сидимо вдома…”

Христина Біляковська,
Вікторія Середа

Напишіть відгук