В Україні зростає кількість людей з інвалідністю, що робить проблему доступності дедалі гострішою. Як реагує готельна індустрія на ці виклики?
Інклюзивний котедж у Дудках. Фото: УЛІС
Повномасштабна війна в Україні спричинила зростання кількості людей з різними видами інвалідності, що робить впровадження інклюзивних рішень необхідністю вже сьогодні. Доступність мала б давно стати невід’ємною частиною міської та державної політики, а також бізнес-практик, перетворившись із виняткової ініціативи на стандарт, пише LIGA.net.
Інклюзивний простір — це комфортне та доступне середовище для всіх груп суспільства, яке охоплює широкий спектр заходів: від правильної комунікації персоналу до детально продуманих архітектурних рішень і використання спеціального обладнання.
Інклюзивні номери в готелях мають бути адаптовані для гостей з різними потребами та забезпечувати зручний фізичний доступ, комфортні меблі, логічне планування та спеціальне технічне обладнання.
Такі номери мають ширші двері та коридори, розташовуються на перших поверхах або поруч із ліфтами. У санвузлах передбачені душові без порогів, поручні біля унітазу, раковини та в зоні душу. Меблі також адаптовані: ліжка з регульованою висотою, вимикачі та розетки на рівні, доступному для людей у кріслі колісному.
Доступність також враховує потреби людей з порушенням слуху чи зору. Наприклад, у готелях можуть бути візуальні сигнали, аудіоописи телевізійних програм, брайлівські таблички тощо.
Інклюзивний підхід у готельному бізнесі — це прояв поваги до прав людини та крок до інтеграції осіб з інвалідністю у суспільство. Окрім соціальної значущості такі рішення відкривають для готелів ширшу аудиторію та формують позитивний імідж.
Згідно з Державними будівельними нормами (ДБН 6.2.3), в Україні кількість номерів, пристосованих для осіб з інвалідністю на кріслах колісних, з дефектами зору та незрячих, повинна становити щонайменше 10% від загальної кількості номерів у готелі. Якщо в готелі менше 10 номерів, обов’язково має бути щонайменше один такий номер.
Крім того, на території готелів мають бути передбачені індивідуальні стоянки для людей з інвалідністю. Їхня кількість також регламентована — 10% від загальної кількості машино-місць, але не менше одного. Ці стоянки повинні бути максимально наближені до входу в будівлю. Доступність громадських зон і території готелю забезпечується спеціальними пристроями, такими як пандуси чи підйомники (ДБН 5.10).
Втім реальність свідчить про недостатній рівень доступності в українських готелях. За даними сайту Booking, у Києві з 133 представлених готелів лише 16 мають позначку “пристосовані для гостей на кріслі колісному”. У Львові таких готелів — 10 із 67, у Чернівцях — лише один із 21, в Одесі — 3 із 38, а в Дніпрі — 3 із 26.
Інклюзивність у готелях часто не відповідає стандартам
Водночас, за словами виконувачки обов’язків керівника “Доступно.UA” Наталії Пархитько, сьогодні готелі, які позначаються як інклюзивні, нерідко не відповідають повною мірою очікуванням. Часто доступність стосується лише окремих елементів, наприклад входу до будівлі. Тоді як самі номери залишаються необлаштованими або мають проблеми в окремих зонах, таких як душові.
“Подорожувати Україною людині на кріслі колісному дуже складно. Це стосується як транспортної інфраструктури, так і самих готелів. Однією з головних проблем залишається брак інклюзивних номерів. У більшості готелів їх усього один-два, навіть у великих комплексах. Це суттєво ускладнює організацію заходів, де кількість учасників з інвалідністю може бути значною, наприклад, форумів або конференцій. Конференц-зали часто розташовані у недоступних місцях, а укриття, необхідні за умов воєнного стану, не відповідають принципам безбар’єрності”, – розповідає експертка.
Щодо стандартів, передбачених ДБН, більшість готелів їх не дотримуються. Замість мінімально необхідних 10% інклюзивних номерів у готелях зазвичай облаштовано лише 1–2 номери, навіть у закладах на 30–50 номерів, зазначає Пархитько.
Вартість інклюзивного номера залежить від класу готелю. Часто такі номери позиціонуються як комфортні, що автоматично збільшує їхню вартість. Проте є й винятки, коли інклюзивний номер не є дорожчим за стандартний.
Ще однією великою проблемою є паркування — місць для паркування транспорту людей з інвалідністю майже немає. Вони мають становити 10% від загальної кількості паркомісць, бути ширшими (3,5 на 5 метрів) і розташовуватися ближче до входу, але часто ці вимоги ігноруються.
Особливу роль відіграє навчання персоналу. Правильний супровід може пом’якшити архітектурні недоліки. Поки готелі збирають кошти на адаптацію простору, важливо забезпечити належний рівень спілкування з гостями. Це дозволяє виграти час і створити позитивний досвід навіть за умов тимчасової недоступності окремих зон.
“Інклюзивність — це не лише про людей з інвалідністю. Доступність потрібна всім: від пандусів і промаркованих сходів до зрозумілої навігації. Бізнес виграє, інвестуючи в доступність, адже кількість людей з інвалідністю зростає, а свідомість суспільства змінюється. Люди хочуть і готові витрачати кошти, але часто просто не мають де це зробити”, — зазначає Пархитько.
LIGA.net поспілкувалася з представниками готельного бізнесу України щодо того, як вони впроваджують інклюзивні рішення у свої проєкти.
Універсальний дизайн – доступний простір для всіх
У мережі Ribas Hotels Group, у портфоліо якої входять 25 готелів, наголошують, що компанія не створює окремі інклюзивні номери, а проєктує готель з урахуванням доступності номерного фонду, спільних зон та благоустрою для всіх гостей.
“Якщо ви зламаєте ногу або приїдете на відпочинок із маленькою дитиною, ви також належатимете до маломобільної групи населення. У такому випадку вам знадобиться доступне середовище для зручного пересування та використання всіх послуг готелю. Це включає відсутність сходинок та безперешкодний доступ, наприклад, для людей на кріслах колісних чи батьків із дитячими візками”, — пояснює Тетяна Морозова, співзасновниця та CEO TEMO Hotel Design, архітекторка проєктів групи компаній Ribas Hotels Group.
Навігація в таких готелях має бути інтуїтивно зрозумілою та зручною, враховуючи потреби людей з порушенням зору. Важливі й деталі дизайну: зручні меблі, поручні у спільних зонах, освітлення для кращої орієнтації, а також використання контрастних кольорів у навігаційних елементах.
“Темний інтер’єр може створити труднощі для людей із вадами зору, тому освітлення та кольорові рішення мають бути ретельно продумані”, — зазначає Морозова.
За її словами, інклюзивні номери повинні бути просторішими, з розширеними дверними отворами та достатнім радіусом розвороту (1,5 м) для крісла колісного в будь-якій точці кімнати. Санвузли обладнуються спеціальними поручнями, душовими системами, а меблі розташовуються так, щоб ними могли легко користуватися гості на кріслі колісному.
“Дзеркала у санвузлах мають бути нахилені під зручним кутом, а розетки та вимикачі розташовані на доступній висоті”, — додає архітекторка.
Українські ДБН не враховують усіх вимог інклюзивності
Хоча ДБН в Україні оновилися, вони не враховують усіх вимог. Тому компанія використовує спеціалізовані довідники, як-от “Гостинність без бар’єрів”, створені громадськими організаціями та архітектурними студіями, а також рекомендації ЮНЕСКО. Співробітники Ribas Hotels Group регулярно відвідують конференції, лекції та обмінюються досвідом із професіоналами, зокрема архітекторами, які працюють із реабілітаційними центрами.
Морозова акцентує увагу на деталях, які роблять інклюзивний номер зручним. Наприклад, у шафах передбачається знижена висота штанг для одягу, щоб гості могли легко ними користуватися.
“Обов’язково має бути місце для зберігання крісла колісного”, — зазначає вона.
Номер в Ribas Rooms Khmelnytsky, дизайн-студія ТЕМО
Освітлення теж відіграє важливу роль. За словами архітекторки, часто заради естетики забувають про потреби гостей із порушенням зору.
“Наприклад, ми розміщуємо навігацію під кутом 90 градусів із підсвічуванням, щоб номери було легко знайти. Це рішення зручне для всіх гостей”, — пояснює вона.
Інклюзивний дизайн спільних зон вимагає відсутності сходинок, урахування різниці висот, а також спеціального обладнання. Усе це коштує дорожче через збільшення площі, необхідність спеціальних меблів і обладнання. Наприклад, санвузли мають закладні в стінах для поручнів, а кухні обладнуються адаптивною фурнітурою.
“Реалізація інклюзивної кухні потребує спеціальних рішень і обходиться значно дорожче. Крім того, індивідуальний підхід до проєктування кожного елементу додає вартості”, — пояснює Морозова.
Номер в Ribas Rooms Khmelnytsky, дизайн-студія ТЕМО
Аудит доступності та консультації з експертами
Нещодавно компанія УЛІС, яка будує комплекси будинків, інтегрованих у натуральне середовище, представила готовий інклюзивний будинок, розташований на локації з котеджами в Дудках на Київщині. Його основу становить котедж-студія, що вже був наявний у портфелі компанії. Будинок обладнаний великим ліжком, просторою вітальнею, панорамними вікнами, каміном, укомплектованою кухнею, санвузлом і терасою.
Для проєктування інклюзивного простору компанія запросила Уляну та Віталія Пчолкіних із ГО “Група активної реабілітації”, які провели аудит доступності. Уляна Пчолкіна також є консультанткою з питань безбарʼєрності Superhumans Сenter.
“Вони допомогли зробити аудит наших будинків на інклюзивність, звернули увагу на зони, які потребують змін, та надали детальних рекомендацій щодо проєктування інклюзивного простору. При цьому було враховано всі ДБН щодо інклюзивності будівель та споруд”, — зазначають в УЛІС.
Проєкт створювався відповідно до принципів універсального дизайну, спрямованого на забезпечення доступності для людей з різними потребами. Зокрема осіб із інвалідністю, сімей із дітьми та інших груп, які потребують безбар’єрного простору. Основну увагу було приділено функціональності будинку для гостей на кріслах колісних.
Було враховано, що весь будинок мав бути функціональним та доступним для людей, що користуються кріслами колісними. Зокрема:
- було достатньо місця для розвороту у всіх частинах будинку;
- всі потрібні предмети/ручки/гачки було розміщено на висоті до 1200 мм, щоб їх було зручно дістати з крісла колісного;
- не було бар’єрів у вхідній/душовій зоні, які можуть перешкоджати проходу.
Особливий акцент зроблено на вхідній зоні.
“Ми враховували шлях гостя від місця паркування до входу в будинок, а також досвід користування мангалом та зоною біля вогнища поруч з будинком. Для цього ми зробили доріжки з терасної дошки, за допомогою яких зручно переміщатись від будинку до зон відпочинку надворі. Також досить прискіпливо проєктували пандус, щоб витримати потрібний кут підйому та забезпечити зручність поручнів”, — додають в УЛІС.
Візуально зміни в інклюзивному будинку майже не помітні, за винятком кількох зон. У санвузлі встановлено поручні, кухню трохи знизили, прибравши верхні шафи та залишивши відкриті полички на рівні доступу.
У компанії підкреслюють, що попит на інклюзивні рішення зростає.
“Число людей із травмами та на кріслах колісних лише збільшується, і ми маємо зробити так, щоб ці люди відчували турботу та мали змогу отримувати сервіс нарівні з іншими гостями”, — зазначають представники УЛІС.
Будівництво інклюзивного будинку коштує приблизно на 10–12% дорожче, ніж стандартного. Найбільше на збільшення витрат впливають вхідна зона та пандус, а також адаптація території для зручного доступу до всіх зон відпочинку на кріслі колісному.
Інклюзивність – рівень сервісу та повага до кожного гостя
Ігор Ільчишен, засновник девелоперсько-інвестиційної компанії Arha Group, серед проєктів якої є готелі в Карпатах і Вінниці, зазначає, що під час будівництва їхніх об’єктів компанія не лише дотримується базових стандартів доступності, а й працює над інтеграцією елементів, які створюють комфортний простір для всіх гостей.
“Наприклад, просторі коридори, облаштування зон відпочинку, парковок, а також використання зрозумілого та зручного дизайну — усе це спрямовано на комфорт кожного відвідувача”, — розповідає девелопер.
“Впровадження інклюзивного дизайну в готельному бізнесі — це не тільки про відповідність нормам ДБН, а й про рівень сервісу та повагу до кожного гостя. Інклюзивність будівель давно вийшла за межі встановлення пандусів. Людиноорієнтований дизайн і архітектура — це відповідальність девелоперів і забудовників, які мають сприяти створенню безбар’єрного життя для людей з інвалідністю”, — додає він.
У своїх проєктах компанія приділяє особливу увагу забезпеченню доступності на всіх етапах планування і будівництва. Вхідні зони проєктуються з урахуванням розширених дверей, відсутності порогів і наявності пандусів, що забезпечує комфортний доступ для всіх гостей.
Обладнання, зокрема меблі, розетки, вимикачі та сантехніку, розташовується на зручній висоті, що дозволяє людям із різними потребами легко ними користуватися. Для безбар’єрного пересування створюється достатній простір для маневрування крісла колісного, а ширина дверних прорізів збільшується, щоб уникнути будь-яких обмежень у доступі.
Санвузли обладнуються спеціальними унітазами та умивальниками, а їх площа значно перевищує стандартні розміри, забезпечуючи додатковий комфорт і функціональність.
Інклюзивний номер коштує на 10–15% дорожче за стандартний. Основна частина витрат припадає на обладнання санвузлів, зміну планування – збільшення площі санвузла. А також розширення дверних прорізів, що впливає на загальну вартість дверей, зокрема вхідних, у санвузлах і на балконах.
Попит на інклюзивні номери постійно зростає.
“Ми бачимо, що люди з інвалідністю дедалі активніше подорожують і ведуть повноцінний спосіб життя. Тому наша команда прагне забезпечити їм максимально комфортні умови для відпочинку та відновлення. Це важлива інвестиція в розвиток гостинності для всіх”, — наголошує Ільчишен.
Дар`я Крутько