Ужгородці знайомилися з безбар’єрними міськими лісами Кошиць (ФОТО)

Як зробити Ужгород безбар’єрним та доступним містом, що може зробити міська влада самостійно, а що вирішується тільки на законодавчому рівні, як можуть посприяти в цьому питанні європейські партнери, як максимально врахувати всі пропозиції та зауваження маломобільних людей – про все це дискутували у словацьких Кошицях за участю закарпатської делегації.

Представниці організації «Форза», завдяки яким, власне, поїздка і відбулася, маломобільні, проте дуже активні ужгородці, журналісти, представники Ужгородської міської ради – поїхали до найближчих сусідів, щоб подивитися, як такі ж питання вирішують у Європі.

Безбар’єрне середовище дозволяє всім, включаючи людей з інвалідністю, користуватися навколишнім простором незалежно від сторонньої допомоги. Це можливість для людей з інвалідністю брати участь у всіх сферах життя, отримати гідну освіту і кваліфіковану роботу, вести повноцінне і насичене життя. Наразі Україна лише стоїть на початку цього шляху.

Попри намагання влади виправити ситуацію, інфраструктура міст, а тим паче сіл, усе ще залишається незручною для маломобільних людей, і для багатьох інвалідів життя, на жаль, обмежується лише стінами власного помешкання.

За сотню кілометрів від обласного центру Закарпаття, у Кошице, завершують реалізацію проекту у рамках Програми Норвезького фінансового механізму «Ліси для суспільства – ліси без бар’єрів». І пропагують ідею лісів як здорового і дружнього середовища для всіх і кожного.

Кошицькі міські ліси – другі за величиною у Центральній Європі після Віденських, мають площу майже 20 тисяч гектарів і є улюбленим місцем відпочинку для всіх мешканців міста. З осені 2016 року тут реалізовують грантовий проект, завдяки якому зони відпочинку стануть доступними і для маломобільних людей. У рамках проекту «Ліси для суспільства – ліси без бар’єрів» тут за грантові кошти побудували об’єкти, пристосовані для людей з обмеженими можливостями.

Заступник директора міських лісів Кошице Міро Текелі, який зустрів закарпатців та провів екскурсію лісопарком, розповів, як виникла ідея його безбар’єрності. Каже, що вирішили взяти участь у проекті, щоб забезпечити можливість відпочивати на природі не лише здоровим, а й людям з обмеженими можливостями. Цю зелену зону мешканці Кошице облюбували давно, тому хочеться, щоб усі люди мали рівні можливості відпочивати, незалежно від їх фізичного стану і зараз розбудовують лісопаркову інфраструктуру. Вирішили, щоб усе було максимально природним: матеріалом для будівництва альтанок обрали дерево і камінь, конструкції зробили міцні, антивандальні.

Окрім ознайомлення з лісопарком у мікрорайоні Фурча, закарпатцям влаштували екскурсію центром Кошице, де також продемонстрували, що зроблено для доступності. І хоча побачене вражає, словаки вважають, що це лише 40% від того, що могло би бути.

Кошиці, до речі, розробили й мапу безбар’єрного доступу, ця мапа – у вільному доступі в Інтернеті, тож кожна маломобільна людина може обрати для себе найзручніший маршрут до потрібного місця. Позначили на мапі і проблемні місця, зараз працюють, щоб усунути недоліки. Хоча поміняти щось в історичній частині міста практично неможливо – такі особливості старої забудови. Натомість до нових забудовників вимоги дуже суворі – вони повинні забезпечити у своїй будівлі умови для людей з обмеженими можливостями. У місті, розповіла головний архітектор Кошице Петронелла Кірайова, створена і працює комісія, яка займається питаннями забезпечення безбар’єрного доступу, у її складі й люди з інвалідністю. Завданням цієї комісії і є перевіряти забудовників на дотримання законодавства.

Цілу збірку рекомендацій розробив інженер, член комісії з безбар’єрності Ян Бартко. Він розповів закарпатським гостям, як це питання вирішувалося в Словаччині, коли та вступила до ЄС, дав цінні поради і попросив зважити на рекомендації, щоб українці не повторили помилок, які наробили у Кошице. Там досі виправляють недоліки, яких припустилися, не маючи аналізу, не врахувавши перспектив. Йдеться, зокрема, про чисто практичні поради, якими мають бути, наприклад, кут нахилу пандуса, ширина та вантажопідйомність ліфта. Поради Яна Бартко є особливо цінними, бо це не просто слова чиновника, пан Бартко – пересувається на візку, тож про проблеми маломобільних людей знає не з чиїхось розповідей. Він також провів екскурсію парком Культури, де збудовані нові безбар’єрні об’єкти для людей, які мають проблеми з пересуванням.

Підсумовуючи поїздку, голова громадської організації «Форза» Леся Лойко зауважила, що дуже важливо, що у Кошице побували люди, для яких кожен день – це зусилля, випробування, адже пересуваються вони тільки на візках. Словаки багато зробили для доступності громадян, тому варто перейняти їхній досвід і подивитися, що з побаченого можна б реалізувати вдома.

На переконання головного архітектора Ужгорода Олега Боршовського, зараз потрібно посилено працювати над цими питаннями. Але необхідне розуміння та, відповідно, підтримка на державному рівні. Приміром, здача об’єктів в експлуатацію зараз носить чисто декларативний характер. Раніше це робила комісія, до складу якої входили і представники громадськості чи маломобільні люди, які оглядати об’єкт і дивилися, чи виконані всі необхідні роботи. Сьогодні цими питаннями займається тільки інспекція з державного будівельного контролю. Вирішити цю ситуацію можна лише змінами до законодавства. В Ужгороді ж серйозно працюватимуть із проектувальниками об’єктів, щоб ті уже на стадії проектування враховували потреби маломобільних людей.

Олександр Білак запевнив, що вже найближчим часом відновить свою роботу комісія з доступності, до якої обов’язково увійдуть представники громадськості, маломобільні ужгородці. Уже підготовлено проект розпорядження міського голови Ужгорода про план заходів щодо створення у місті безперешкодного середовища для осіб із обмеженими можливостями. Тому всі, хто має пропозиції, можуть долучатися.

Довідка

Проект «Ліси для суспільства – ліси без бар’єрів» спрямований на транскордонне партнерство, яке, в свою чергу, сприятиме розвитку екологічного туризму, лісової освіти і популяризації культурної та природної спадщини на прикордонних територіях. Проект має на меті поліпшити можливості багатофункціонального ведення лісового господарства шляхом надання громадських послуг для відвідувачів лісу, туристів, дітей та молоді, у тому числі інвалідів.

Координатор проекту – Національний лісовий центр у Зволені, Словаччина. Партнери проекту: Міські ліси Кошице, Церковні ліси Про Популо Попрад, лісовий коледж у Пряшеві, Національна рада інвалідів у Словацькій Республіці, ГО ФОРЗА, Національний природний парк «Зaчарований край», ЗОУЛМГ, Інститут підвищення кваліфікації лісівників із Норвегії.

Проект фінансується грантом королівства Норвегії через Норвезький фінансовий механізм / Співфінансується державним бюджетом Словацької Республіки „Словаччина-Україна: Співпраця через кордони /„Гранти ЄЕЗ та Норвегії – Співпраця для спільних цінностей.