Член наглядової ради НСТУ у сфері захисту прав осіб з особливими потребами – про необхідність впливу на формування суспільної думки щодо найважливіших соціально-політичних питань країни для людей з інвалідністю
Виконавчий директор Всеукраїнського громадського об’єднання «Національна асамблея інвалідів України» Наталя Скрипка, яку 30 жовтня обрали до складу наглядової ради Суспільного мовлення, зазначає, що люди з інвалідністю повинні мати рівний доступ до інформації, і Суспільне може стати хорошим інструментом для цього. Вона переконана, що Суспільне мовлення має бути доступним для кожного глядача, маючи на увазі не лише фінансову чи територіальну доступність. «Ми сподіваємось, що нам не доведеться виборювати право осіб з порушенням слуху на доступ, що Суспільне враховуватиме необхідність забезпечення адаптації телепродукту, зокрема через переклад на мову жестів, або титрування», – каже вона.
За її словами, наразі люди з інвалідністю є найбільш чисельною меншістю у спільноті будь-якої країни, кількість таких людей (згідно з даними ООН) складає 10% від загальної чисельності населення, а зважаючи на події, що відбуваються на Сході нашої країни, ця цифра, на жаль, значно зростатиме, каже вона. У наглядовій раді Наталя Скрипка сприятиме тому, щоб питання інвалідності враховувалися взагалі при формуванні будь-яких програм чи проектів, тобто забезпечення їх інклюзивності.
Нагадаємо, у жовтні було обрано кілька представників Наглядової ради НСТУ від громадських організацій. Наразі вже обрано вісім членів наглядової ради від парламентських фракцій і груп: Світлана Остапа («Самопоміч»), Лаврентій Малазонія («Опозиційний блок»), Віталій Портников («Народний фронт»), Сергій Таран («Блок Петра Порошенка»), Тарас Аврахов («Воля народу»), Ігор Хохич («Відродження»), Микола Давидюк («Радикальна партія Олега Ляшка»), Володимир Яворівський («Батьківщина»).
Сайт «Суспільне мовлення» вже оприлюднив інтерв’ю з членом Наглядової ради від ГО освітян і науковців Олексієм Паничем (ГО «Науково-видавниче об’єднання «Дух і Літера» в Шевченківському районі м. Києва), Лаврентієм Малазонією (від парламентської фракції «Опозиційний блок»), Тарасом Авраховим (від депутатської групи «Воля народу»). Також опубліковані інтерв’ю з членами Наглядової ради від сфери фізичного виховання та спорту, віце-президентом Національного олімпійського комітету, президентом Федерації біатлону Володимиром Бринзаком, творчої сфери – партнером агентства Pro.mova, представником ГО «Форум видавців» Євгеном Глібовицьким, Сергієм Тараном (від парламентської фракції БПП «Солідарність»), Ігорем Хохичем (від парламентської групи «Партії «Відродження»), Миколою Давидюком (від парламентської фракції «Радикальна партія Олега Ляшка»), Володимиром Яворівським (від парламентської фракції політичної партії «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»), Тарасом Шевченком (від правозахисної сфери) та Тетяною Лебедєвою (від медійних організацій).
– Пані Наталю, чим Суспільне мовлення може прислужитися людям з інвалідністю?
– Перш за все хочеться сказати про важливість того, що до складу Наглядової ради увійшли представники різних громадських об’єднань, в т.ч. організацій людей з інвалідністю.
Люди з інвалідністю за визначенням ООН є найбільш чисельною меншістю у спільноті будь-якої країни, кількість таких людей складає 10% від загальної чисельності населення, і Україна не є виключенням, хоча вітчизняна офіційна статистика говорить лише про близько 3-х мільйонів таких осіб. Зважаючи на події, що відбуваються на Сході нашої країни, ця цифра, на жаль, значно зростатиме…
У світовому громадському русі людей з інвалідністю є гасло: «Нічого для нас без нас». Якщо такий підхід перенести на Суспільне мовлення, то це означає, що люди з інвалідністю (нагадаю, що їх 10%) нарешті отримають можливість брати участь у визначенні програмного контенту. Адже та інформація, якої вони потребують, сьогодні є не цікавою комерційним каналам, а отже і недоступною мільйонам громадян України, які живуть з інвалідністю.
Люди з інвалідністю повинні мати рівний доступ до інформації; впливати на формування суспільної думки щодо найважливіших соціально-політичних питань країни та бути активними учасниками формування громадянського суспільства – суспільства для всіх, а Суспільне мовлення, в свою чергу, може стати хорошим інструментом у цьому.
– Яким, на вашу думку, має бути Суспільне мовлення в Україні? Чим воно відрізнятиметься від державного і комерційного?
– Суспільне мовлення має бути ДОСТУПНИМ для кожного глядача! І я маю на увазі не лише фінансову чи територіальну доступність. Ми сподіваємось, що нам не доведеться виборювати право осіб з порушенням слуху на доступ, що Суспільне враховуватиме необхідність забезпечення адаптації телепродукту, зокрема через переклад на мову жестів, або титрування. За часи незалежності нашої держави – жодної дитячої програми, яку могли б дивитись нечуючі діти, жодної «вечірньої казки», жодної освітньої програми для молоді…
Мріємо про тифлокоментарі трансляцій визначних подій для глядачів з порушенням зору… Саме це і буде відрізняти Суспільне від комерційного.
На мою думку, головна відмінність – це орієнтування на право доступу до інформації кожної особи, а не на вартість забезпечення цього права… Суспільне мовлення – це можливість для кожної особи, в т.ч. з інвалідністю, залучатися і бути повноправним учасником демократичного суспільства.
Суспільне може забезпечити широке висвітлення заходів із вирішення проблем людей з інвалідністю та пропагувати їх участь в усіх сферах життєдіяльності суспільства.
– На яких саме питаннях ви хотіли б зосередитися в наглядовій раді?
– На даний момент важко сказати однозначно, але думаю зосередитись на тому, в чому вважаю себе фахівцем. Це питання доступу телепродукту для осіб з інвалідністю, в т.ч. соціально-політичних, освітніх та розважальних програм; це формування програмного контенту, зокрема щодо висвітлення позитивного сприйняття людей з інвалідністю та внеску, який вони роблять в життя всього суспільства, щодо попередження дискримінації, подолання стереотипів, що існують в нашому суспільстві.
Важливою, думаю, буде моя роль щодо врахування питання інвалідності взагалі при формуванні будь-яких програм чи проектів, тобто забезпечення їх інклюзивності.
Якось передивлялась інформаційний буклет про Суспільне мовлення, сподобалась фраза: «Усвідомлюючи можливе творче збагачення від співіснування відмінностей, ми хочемо допомогти у побудові більш всеохопного і менш роздробленого суспільства…».
Це саме те, чого ми прагнемо у нашій щоденній діяльності в Національній Асамблеї інвалідів України! Конвенція ООН про права людей з інвалідністю, до речі, яку Україна ратифікувала ще у грудні 2009 року, трактує інвалідність – як один з різновидів людського розмаїття. Можливо НСТУ і стане тим інструментом у реалізації нашого прагнення бути різними але рівними, бути не окремою частиною суспільства, а повноправними його членами, суспільства «всеохопного і менш роздробленого».
– Чи не вважаєте ви хибною думку колег по НР, які заявляють, що мають відстоювати інтереси тільки тих організацій, від яких їх обрали?
– Не зовсім зрозумілим є запитання… Адже в НР ми би не мали в принципі відстоювати інтереси якихось організацій. Мене було обрано від інститутів громадянського суспільства, що представляють інтереси людей з інвалідністю. Національна Асамблея інвалідів України, де я працюю, є об’єднанням 118 громадських організацій людей з різними видами інвалідності. Чиї ж інтереси я можу представляти? Звісно, що людей з інвалідністю. Щоправда, думаю про можливість узгоджувати свої рішення в НР з представниками цих організацій, збирати громадську думку щодо потреб та пріоритетів, але це звичайна практика у наші роботі, нам вдається це робити через мережу інтернет, соцмережі тощо.
– Чи має на Суспільному мовнику бути реклама? Як, на вашу думку, має фінансуватись НСТУ: з держбюджету, абонплата тощо?
– Реклама? Не думаю, хіба що анонси подій, соціальна реклама…
Щодо фінансування, мені здається що фінансування з державного бюджету не дозволить бути автономними та незалежними у формуванні програмного продукту, висвітлення подій тощо. Це залежність, адже кажуть, що хто платить, той і музику замовляє… Хоча, навряд чи мою думку можна вважати експертною, адже я не є фахівцем у цій сфері.
– Деякі експерти вважають, що членами наглядової ради мають бути лише медійники та юристи, які знаються на телерадіовиробництві. Чи погоджуєтесь ви з такою думкою?
– Звісно, що не погоджуюсь, інакше б не подавала свою кандидатуру до складу НР. Я особисто не планую втручатись у телерадіовиробництво, оскільки дійсно не знаюсь на цих питаннях, але буду втручатись у те, щоб продукти цього виробництва були актуальними, цікавими та доступними для користувачів з інвалідністю, членів їх родин, фахівців, що працюють з такими людьми та ін.
– Відповідно до закону, члени наглядової ради мають працювати на громадських засадах, ви погоджуєтеся з цією правовою нормою, чи вважаєте, що вони мають працювати за винагороду?
– Навіть не задумувалась над цим… Ми працюємо в багатьох радах міністерств, відомств, місцевих органів влади, організовуємо просвітницькі та навчальні заходи для політиків, фахівців, журналістів… Знаєте, якби ми очікували винагороди, думаю, багато чого б не відбулось, часто доводиться працювати на громадських засадах. Хоча, можливо це і неправильно…
Фото: naiu.org.ua
Світлана Остапа